Що не так із законом про ветеранський бізнес

Законопроєкт про ветеранське підприємництво №10258 мав би стати підтримкою для тих, хто після фронту хоче будувати власну справу. Він передбачає доступ до пільг та фінансування. Проте остання редакція документа викликала обурення серед ветеранської спільноти – із тексту зникло право для родин створювати ветеранський бізнес, а юридичним особам запропонували обмеження: 100% засновників мають бути ветеранами.

Як це вплине на захисників та їхні родини, обговорили автори законопроєкту спільно з ветеранами та їхніми рідними у Полтаві. На заході побувало й «Вікно Відновлення».

Що передбачає законопроєкт №10258

Законопроєкт «Про ветеранське підприємництво» №10258 покликаний створити умови для запуску та підтримки бізнесу військових, які повертаються з фронту. У ньому йдеться про:

• податкові пільги;
• пріоритетне залучення до програм;
• часткову компенсацію відсоткових ставок за кредитами;
• навчання;
• спрощену реєстрацію;
• отримання державної фінансової підтримки тощо.

29 жовтня 2024-го року документ розглянули і першому читанні і нині готують до другого.

Що змінилося у проєкті закону про ветеранський бізнес

Здавалося б, це довгоочікуваний документ, якого вимагали самі ветерани. Однак остання редакція документа викликала спротив серед ветеранської спільноти. Причина – зміна принципових норм: із законопроєкту зникла згадка про родини загиблих, а для юридичних осіб запровадили вимогу: 100% засновників мають бути ветеранами.

Така конструкція, на думку співавтора законопроєкту, ветерана та голови громадської спілки «БАЗУКА» Тараса Лелюха, перетворює ветеранський бізнес на «економічне гетто», унеможливлює розвиток партнерських моделей, унеможливлює залучення інвесторів і фактично блокує сімейне підприємництво.

«Не можна, щоб серед засновників ТОВ були дружини, мами загиблих, або навіть цивільні інвестори. Це абсурд. Так ветеранів заганяють у ФОПи, не даючи вирости до повноцінного бізнесу», – заявив голова ГС «БАЗУКА» Тарас Лелюх.

За його словами, ТОВ – це правова форма, яка дозволяє узаконити стосунки між партнерами, залучити фінансування, розподіляти ризики і відповідальність. І обмеження у 100% ветеранів серед бенефіціарів нівелює цю можливість.

Раніше розглядалися моделі 60/40 або 80/20, де більшість мали б ветерани, але залишалася можливість залучити інвестора чи партнера. Новий варіант такої можливості не дає.

Члени родин загиблих – поза законом

Одне з головних питань – виключення членів родин полеглих з переліку тих, хто має право вести такий бізнес. На думку представників ветеранських спільнот, це несправедливо, адже ці люди попри втрату мають мотивацію і вже зараз створюють бізнеси, наймають інших ветеранів, платять податки.

Серед тих, хто не погоджується із цим рішенням – Олена Гаврилова. Вона – мама полеглого Віктора Медяника.

«Якби мій син повернувся, він би скористався своїми правами як ветеран. Але він не повернувся. То чому я, його мама, не можу скористатися тими ж можливостями? Прикро, що я змушена це доводити, ніби прошу чи вимагаю. Родини полеглих мають отримувати це право автоматично. Це навіть не мало би обговорюватись», – сказала Олена Гаврилова.

Подібних історій – десятки. Алла Чипенко, дружина загиблого, відкрила станцію технічного обслуговування, якою мріяв займатись її чоловік. Там безплатно ремонтують авто для ЗСУ.

«Це наша пам’ять про наших чоловіків і синів. Дайте нам шанс працювати для країни», – звернулася Алла Чипенко до авторів законопроєкту.

Анатолій Остапенко, нардеп та член робочої групи, яка займалася розробкою законопроєкту, запропонував альтернативу:

«Підтримувати родину загиблого захисника, безумовно, потрібно. Але я вважаю, що право на створення ветеранського бізнесу доцільно надавати одній конкретній людині з родини, до прикладу, дружині або одному з батьків. Інші члени родини, як і всі громадяни України, мають загальне право засновувати бізнес, але без спеціального статусу», – зазначив він.

Позиція автора законопроєкту

Автор законопроєкту Тарас Тарасенко визнає: ініціатива пережила кілька етапів змін. Спершу йшлося про модель 60/40, потім 80/20, але з часом у текст внесли норму про 100%.

«Спочатку ми розглядали конструкцію 80/20 – щоби більшість у бізнесі мали ветерани, а частку могли мати й цивільні. Але під час подальших дискусій деякі колеги, зокрема з інших партій, поставили принципове питання: «Чому цивільні особи, які не воювали, мають право скористатись пільгами, які захисники і захисниці здобули, перебуваючи на війні?». І для того, щоб за законопроєкт проголосували, ми провели опитування по залу і побачили, що більшість підтримує логіку, за якою саме ті, хто захищав Україну, мають право на більші преференції для започаткування бізнесу», – сказав Тарас Тарасенко.

Щодо родин загиблих, автор проєкту закону зазначив, що держава вже передбачає для них одноразову грошову допомогу, тож виникає питання – чи мають вони також отримувати право на пільги, передбачені для ветеранського бізнесу. Він визнає, що втрата близької людини – це серйозне випробування, і деякі жінки дійсно створюють бізнес у пам’ять про загиблих. Але таких прикладів – одиниці.

Водночас, коли йдеться про дружин військових, які перебувають на фронті, депутат підтримує модель, за якою вони можуть створювати бізнес від імені ветерана – за нотаріальним дорученням. Таке рішення, на його переконання, дає змогу зберегти сімейну справу і уникнути можливих конфліктів у майбутньому, до прикладу, під час розлучення. Він наголошує: створення бізнесу для дружин має бути не окремою категорією, а частиною сімейного підприємництва, де статус ветерана залишається визначальним.

Що пропонує ветеранська спільнота Полтави

Щоб уникнути конфліктів, ветерани пропонують конструктивну модель: дати право на ведення ветеранського бізнесу одному з членів родини – за згодою або за черговістю. Наприклад, якщо є дружина – вона має пріоритет. Якщо дружини немає – право переходить до мами або іншого родича.

Учасники зустрічі домовилися надіслати офіційного листа до парламентського комітету з питань соцполітики та захисту прав ветеранів з конкретними пропозиціями усунути зміни, які не влаштовують ветеранів і їхніх рідних. Засідання комітету мають провести 28 травня 2025-го року.

За словами Тараса Лелюха, основні зміни до законопроєкту, які їх не влаштовують, внесло Міністерство економіки України. Тож «Вікно Відновлення» звернулося до міністерства з офіційним запитом, щоб з’ясувати позицію відомства щодо останньої редакції законопроєкту №10258.

Зокрема, нас цікавить, чи підтримує Мінекономіки норму про обмеження участі родин у ветеранському бізнесі, які саме зміни ініціювало міністерство та чи проводили публічні консультації з ветеранською спільнотою. Ми оприлюднимо відповідь, щойно її отримаємо.