Українці ― постраждала нація: чому важливо це зафіксувати

Керівниця програми соціальної згуртованості та порозуміння у БФ «Право на захист» Ольга Денькович розповіла, чому потрібен комплексний підхід держави до облікування шкоди від війни і що варто робити кожному і кожній постраждалій, навіть якщо компенсації ще не передбачені.

Благодійний фонд «Право на захист» надає системну підтримку внутрішньо переміщеним особам та постраждалому від воєнних дій населенню ще з 2014 року. Цьогоріч аналітична команда Фонду провела дослідження потреб і очікувань постраждалих. Крім конкретних потреб і запитів, аналітики з’ясували загальне уявлення опитаних про те, якої шкоди вони зазнали. Йдеться не тільки про майнові втрати, а й передусім про моральні страждання.

97% опитаних зазначили, що постраждали від війни. Найпоширеніший вид шкоди ― душевні страждання, які відчули 80% респондентів.

Крім того, команда Фонду провела експертне обговорення, на якому фахівці зазначали зокрема і про потребу ввести в законодавство поняття «постраждала особа».

Ми поспілкувалися з Ольгою Денькович, керівницею програми соціальної згуртованості та порозуміння у БФ «Право на захист», про потребу в комплексній відповіді держави на виклик травматизації її громадян, а також те, чому важливо збирати всі докази завданої війною шкоди, навіть якщо механізму компенсації ще не існує.

Встановлення правди ― це також поновлення прав 

― Дослідження аналітичної команди Фонду показало, що більшість опитаних вважають себе постраждалими від російської агресії. Що це означає для нашого суспільства і держави?

― Колективна травматизація не є унікальною рисою України, як країни, що проходить через воєнний досвід. Колективна травма характерна для усіх суспільств, які мають травматичний досвід збройних конфліктів або війни.

Але що саме українці закладають в поняття «постраждала особа»? У результаті дослідження ми виявили, що 100% з тих, хто називали себе постраждалими,  у відповідях на інші запитання анкети вказували, що їм завдано шкоди в результаті порушення інших їхніх прав: це, наприклад, шкода в результаті вимушеного переміщення, шкода в результаті знищення чи пошкодження майна, порушення економічних прав.

Наша гіпотеза про те, що постраждалою є українська нація, як така, підтвердилася. На жаль, поки що у порядку денному нашого законодавця відсутній цей фокус бачення, оскільки заходи підтримки, наприклад, особам, які зазнали шкоди життю та здоров’ю, є відповіддю на конкретні травми і ризики, яких зазнала та чи інша людина. Натомість колективне визначення постраждалої особи наразі не знайшло відображення на  законодавчому рівні.

Хоча, наприклад, закон № 4071, який ухвалений 20 листопада 2024 року, який стосується обліку шкоди, завданої в результаті порушення особистих немайнових прав, дещо закриває цю прогалину. За цим законом має постати єдиний реєстр, де б обліковувалася вся шкода в результаті порушення особистих немайнових прав. Також його восьма стаття містить доволі широкий і невичерпний перелік порушень саме особистих немайнових прав, які  мають фіксуватися саме в цьому реєстрі.

Уряд 19 квітня опублікував постанову № 450, яка спрямована на реалізацію положень Закону № 4071. Тому є сподівання, що незабаром система обліку шкоди завданої особистим немайновим правам запрацює.

Натомість майнова шкода давно на порядку денному держави, щоб її облікувати, вживають певних заходів: є Реєстр знищеного і пошкодженого майна, багато міжнародних установ і уряд веде облік шкоди, яка завдана в результаті пошкодження і руйнування інфраструктури.

Висновок про те, що українці вважають себе постраждалими від війни, важливий також для майбутнього стягнення немайнових репарацій.

Немайнові репарації — це сатисфакція, реституція, вони передбачають визнання факту порушення прав, передбачають встановлення правди. Саме такі інструменти дозволять дати відповідь на виклик, який стоїть перед нами як перед нацією, що зазнала колективної травми.

У державі наразі немає комплексних інструментів підтримки

— Опитування постраждалих від агресії рф, яке провів БФ «Право на захист», показало також, що люди недостатньо поінформовані про можливості і механізми отримання компенсацій. Про це також зазначав зокрема народний депутат Павло Фролов. Чи можете ви для наших читачів, серед яких також є люди, які зазнали втрат і пошкоджень майна через російську агресію, перерахувати основні сервіси, які доступні нині для постраждалих?

— Ми маємо розуміти, що заходи підтримки, які надає держава або органи місцевого самоврядування, спрямовані на конкретну категорію постраждалих або на відшкодування конкретного виду шкоди.

Так, наприклад, якщо йдеться про шкоду, яка завдана майну (житлу), то наразі є програма єВідновлення. Однак вона, на жаль, не охоплює усі випадки, оскільки пошкодження та знищення майна відбувалися не лише після лютого 2022 року, а й починаючи з 2014 року. Є питання з майном на тимчасово окупованих територіях, відповідний законопроєкт, який намагається вирішити саме цю проблему з відшкодуванням шкоди за знищення такого майна, нині на підписі президента.

Також є заходи підтримки, які спрямовані на відшкодування шкоди, яка завдана життю і здоров’ю. Можна одержати статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Відповідно, цей статус передбачає низку заходів підтримки, які надаються від імені держави, зокрема Міністерством соціальної політики.

Є також субсидія на оренду житла, яка надається внутрішньо переміщеним особам, а до того це була допомога на проживання. Є низка інших цільових соціальних допомог, спрямованих на окремі категорії постраждалих. Наприклад, для осіб, які постраждали від сексуального насильства, є перелік невідкладних проміжних репарацій.

Держава встановила також можливість отримати допомогу в результаті інвалідності волонтера внаслідок поранень, каліцтв або контузії внаслідок війни.

Але, на жаль, мушу констатувати, що наразі відсутні комплексні інструменти підтримки постраждалих. Попри те, що питання підтримки постраждалих перебуває на порядку денному, наявні види допомоги мають фрагментарний характер — вони адресовані конкретним постраждалим і супроводжуються численними обмеженнями: як щодо  часу заподіяння шкоди, так і щодо охоплення — з переліків часто виключаються певні категорії постраждалих або майна. 

Серед міжнародних механізмів варто згадати Міжнародний реєстр збитків, який наразі працює на етапі збору інформації про завдану шкоду. Комісія ще не розпочала роботу, а виплати постраждалим поки що ще не здійснюються.

Чому судовий шлях неефективний

— Якщо ми говоримо про судові інструменти, тут теж є певні виклики. Оскільки, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування завданої шкоди, особа повинна чітко визначити, хто є відповідачем. У судовій практиці сформувались два паралельні треки: подання позову або до держави Україна, або до Російської Федерації. Якщо йдеться про позови до держави Україна, то до повномасштабного вторгнення вже існувала судова практика про задоволення позовів про відшкодування шкоди з України як держави, яка не виконала свої позитивні зобов’язання щодо захисту громадян від терористичної загрози. Що стосується позовів проти Російської Федерації, то весною 2022 року Верховний Суд постановив рішення про зняття юрисдикційного імунітету з Російської Федерації. Це є винятком з загального принципу міжнародного права та судового імунітету, згідно з яким іноземна держава зазвичай не може бути відповідачем в національних судах іншої держави.

На перший погляд Верховний Суд, знявши такий юрисдикційний імунітет з держави-агресора, ніби відкрив двері для того, щоб подавати позови проти Російської Федерації. Але як виконати таке рішення? Ефективний засіб правового захисту передбачає, що особа повинна мати можливість не лише звернутися до суду та одержати відповідне рішення, а й реальну можливість його виконання. На жаль, в українському законодавстві наразі відсутній дієвий механізм виконання рішень судів про стягнення шкоди з Російської Федерації, як держави-агресора. Під час фокус-груп, проведених у межах дослідження, юристи порушували питання етичності надання юридичних послуг їхніми колегами про написання позовів про стягнення шкоди з Російської Федерації. На думку респондентів, етичні норми зобов’язують юриста повідомити клієнту про те, що цей засіб захисту є неефективним з огляду на неможливість виконання відповідного рішення.

Чому важливо збирати всі документи

— Хочу зробити також інший акцент. Ми розуміємо, що поки що Україна в процесі напрацювання законодавчої рамки репарацій та заходів підтримки. І ми дуже сподіваємося, що ця система буде розвиватися, кількість таких заходів підтримки буде збільшуватися. Однак люди страждають вже сьогодні і шкоди зазнають уже сьогодні.

У цьому контексті надзвичайно важливо донести, що, попри те, що, можливо, зараз система підтримки не є ідеальною і не є такою комплексною, фіксація завданої шкоди є критично важливою. Адже в майбутньому, коли запрацюють більш комплексні інструменти підтримки, відсутність доказів того, що особа зазнала шкоди, значно ускладнить або унеможливить отримання відповідної допомоги. 

Будь ласка, збирайте докази, упорядкуйте свої документи, зокрема на нерухомість. Зареєструйте належним чином своє право власності, переведіть документи в цифрову форму.

Якщо завдано шкоду життю чи здоров’ю, зафіксуйте цю шкоду в медичному закладі, зверніться в правоохоронні органи, збирайте чеки про витрати, які понесли в результаті лікування.

Так, можливо, зараз не буде прямої фінансової компенсації, але наявність таких документів спростить в подальшому, коли такі інструменти з’являться, можливість доведення порушення та розмірів такої шкоди.

Історично питання про відшкодування шкоди за рахунок держави-агресора, зазвичай, вирішується після завершення конфлікту. Тож цілком ймовірно, що після перемоги України, під час формування вимог до держави-агресора, витрати, яких зазнали українці, можуть бути враховані — зокрема, при визначенні обсягів шкоди та репарацій, що підлягатимуть виплаті. 

Треба долати замкнуте коло зневіри

—  Чому постраждалі не завжди звертаються за допомогою? Які основні перепони показало ваше дослідження?

— Я би ці перепони поділила на два блоки.

1. Перший — це психоемоційні перепони. Багато респондентів говорили про те, що на 12-й рік війни є певна зневіра в тому, що буде підтримка від держави чи від громади. Друга психоемоційна сторона — це власне звикання до втрат. Це частина колективної травматизації: коли відсутній базовий рівень безпеки, то втрата сприймається як щось належне. Однак насправді такі втрати не є нормою, це такі психоемоційні перешкоди.
2. Другий — це процедурні перешкоди. Тут здебільшого йдеться про відсутність доказів та фіксації розміру шкоди. Наприклад, 40% респондентів нашого опитування оцінили завдану їм шкоду від вимушеного переміщення в розмірі від 200 000 до мільйона. Ця сума охоплює витрати на пошук нового житла, перевезення себе і членів своєї сім’ї в інше місто, купівлю речей для облаштування місця проживання. Але коли ми запитували: “А чи є у вас докази, які підтверджують ці витрати?”, то більшість людей казали, що ні, немає, або є частково. Мало хто говорив, що в них є всі документи, які підтверджують розмір завданої шкоди.

Щодо компенсації за знищене та пошкоджене житло, то дуже часто перепоною для одержання такої компенсації є відсутність документів, які підтверджують право власності. Для підтвердження права власності у певних випадках потрібно звернутися до суду. За подання позовної заяви до суду треба сплатити мито ― судовий збір. Величина судового збору достатньо висока і не всі можуть дозволити собі такі витрати. І ми повертаємося знову до психоемоційної зневіри і звикання до втрат. Ми потрапляємо в замкнуте коло: є очікування, що нам відшкодують шкоду, але ми не збираємо необхідних доказів, оскільки вже не віримо, що таке відшкодування взагалі можливе.

Міжнародний реєстр збитків — наразі найбільш комплексний інструмент

— У контексті потреб постраждалих, яка роль Реєстру збитків? Чим він може допомогти у відновленні справедливості?

— Міжнародний реєстр збитків потрібно відрізняти від національних заходів підтримки. Національні заходи підтримки на цьому етапі надаються коштом державного бюджету або місцевих бюджетів, якщо це якісь цільові програми підтримки.

Скриншот з головної сторінки сайту Реєстру збитків rd4u.coe.in

Якщо ми говоримо про Міжнародний реєстр збитків, то ті виплати, які потенційно будуть виплачуватися постраждалим, будуть здійснюватися за рахунок коштів держави-агресора.

Міжнародний реєстр збитків ― це орган, який створений на підставі міжнародного договору і має своїм завданням зібрати інформацію про шкоду, завдану Російською Федерацією, і в такий спосіб, зокрема принаймні дати оцінку масштабів шкоди.

Міжнародний реєстр збитків на цьому етапі не виплачує компенсації. Виплата компенсації — це буде наступний крок у функціонуванні міжнародного компенсаційного механізму. Наразі та інформація, яка фіксується в Міжнародному реєстрі збитків, ілюструє на міжнародному рівні масштаби заподіяної шкоди.

Потенційно зібрана у Реєстрі інформація може стати правовим підґрунтям для одержання компенсації у майбутньому. Розмірів компенсації теж ще не затверджено, їх у майбутньому визначатиме спеціально створена комісія. Але, як ми вже зазначили, на державному рівні наразі відсутній є комплексний інструмент обліку шкоди. Водночас у Міжнародному реєстрі збитків вже зараз відкрито дев’ять категорій, і планується відкриття нових. Усього Реєстром передбачено 45 категорій заяв, серед яких  є категорії, які стосуються шкоди, яка завдана територіальним громадам, а також завдана Україні як державі. Таким чином, наразі це найбільш комплексний інструмент, який дозволяє Україні як державі не лише констатувати великі масштаби шкоди та руйнувань, але й шляхом збору і подання даних підтвердити це.