Що кажуть енергоменеджери громад про наступний опалювальний сезон: чи буде він енергоефективним?

Наступний опалювальний сезон в Україні обіцяє бути одним з найскладніших за останні десятиліття. Російська агресія, руйнування енергетичної інфраструктури та невизначеність щодо подальшого розвитку подій створюють значні виклики. Водночас війна стала каталізатором процесів децентралізації енергосистеми та підвищення енергоефективності.

Проблеми загальнонаціонального характеру всім відомі: це і російські обстріли енергетичних об’єктів, які призвели до значних пошкоджень електростанцій, підстанцій та теплових мереж. Відновлення цих об’єктів потребує значних ресурсів і часу. Чи буде достатнім рівень заповнення газових сховищ, наявність вугілля та інших видів палива? Чи будуть вони критичними для забезпечення стабільного проходження опалювального сезону? А що буде з погодою? Холодна зима може призвести до збільшення споживання енергії та ускладнити ситуацію з опаленням.

Також практично на поверхні розуміння населення лежить той фактор, що рівень енергоефективності житлових та нежитлових будівель суттєво впливає на споживання енергії. Як зазначає Національна рада з відновлення України від наслідків війни у своєму «Проєкті Плану відновлення України»:

«Національний фонд будівель є досить неоднорідним, застарілим та оновлюється дуже повільно. Понад 80% наявних будівель були побудовані в період до 1994 року, на сьогодні є фізично зношеними, не відповідають сучасним вимогам до будівництва та мають низький рівень енергоефективності. Слід відзначити, що 80-90% будівель, які існують сьогодні та не зазнали значних руйнувань, будуть використовуватися і у 2050 році. Проте темпи термомодернізації будівель в Україні залишаються надзвичайно низькими.»

Тобто, як бачимо, вони були низькими до 2022 року, а зараз вони практично зупинені. Разом з тим, на потреби опалення та охолодження приміщень, водопостачання припадає близько 70% енергії, що постачається споживачам в житлових і громадських будівлях.

Однією з громадських організацій, яка вже 10 років допомагає громадам планувати та впроваджувати енергоефективні проєкти є Фонд RcErBs «Регіональний центр економічних досліджень та підтримки бізнесу» м. Лубни.

Що думають організації громадянського суспільства з цього приводу:

— Війна прискорила деякі процеси, пов’язані з енергоефективністю громад, — зазначає Віктор Медведєв, віцепрезидент Фонду. — Відбувається, хоча і повільно,  децентралізація енергосистеми. Дедалі більше споживачів переходять на автономні джерела енергії, такі як сонячні панелі та теплові насоси.

— А як в більшості реагують споживачі?

— Розуміння важливості енергоощадження зросло як серед населення, так і серед бізнесу. Спостерігається активний пошук способів утеплення будинків, заміни старих котлів та інших енергоефективних заходів.

— Але ж відновлення енергетичної інфраструктури та впровадження енергоефективних заходів потребує значних фінансових ресурсів. Де брати кошти на ці проєкти?

— Деякі рішення пропонує уряд. Наприклад програма «ГрінДім», яка дає можливість ОСББ та ЖБК встановлювати сонячні станції, теплові насоси та супутнє обладнання, при цьому покриваючи до 70% витрат грантовими коштами. Є багато міжнародних грантових програм, які працюють в Україні не один рік.

— Але зараз на ринку вже відчувається брак спеціалістів для проведення енергоефективних робіт. Ви у своїх проєктах працюєте з енергоменеджерами, технічним персоналом і керівництвом громад. Що вони говорять на цю тему?

— Ми тісно співпрацюємо з енергоменеджерами громад у плануванні заходів, допомагаємо готувати місцеві енергетичні плани, стратегії екологічної безпеки та адаптації до змін клімату та Програми комплексного відновлення територій громад. Звичайно, ми бачимо в цифрах ті тенденції, які відбуваються на ринку споживання енергії.

— І які ж це тенденції? Про що говорять енергоменеджери?

— За останні роки, а зараз є сенс порівнювати тільки період з 2022 -2024 рр., відбувається збільшення споживання електроенергії муніципальними будівлями, а населенням, промисловістю і третинним сектором (сферою послуг) — зменшення. Це можна пояснити постійними ударами ворога по енергетиці, вимкненням світла і водночас альтернативними рішеннями для бюджетних установ. Активно іде встановлення СЕС для водоканалів, лікарняних та навчальних закладів.

— А стосовно природного газу?

— Тут якраз усе навпаки. Серед соціальних об’єктів видно незначне зменшення споживання шляхом впровадження котелень на твердому паливі та переході на біомасу. А от інші споживачі поводяться по-різному. Залежить від ситуації, регіону, можливостей т.і. Деякі громади на фоні повного забезпечення Україною власних потреб, трохи навіть збільшили споживання газу. Але все залежить, наскільки теплою\холодною буде зима.

— Про які основні проблеми говорять фахівці громад?

— На сьогодні громади не повністю готові до опалювального сезону. Відсотків на 70%. Ця ситуація має об’єктивні та суб’єктивні причини.  Багато громад стикаються з гострим дефіцитом коштів на проведення ремонтних робіт, закупівлю палива та оплату енергоносіїв. Значна частина теплових мереж, котелень та інших інженерних споруд досягла граничного терміну експлуатації та потребує заміни або капітального ремонту. Проблеми з логістикою, подорожчання палива та обмежені можливості його зберігання створюють ризики дефіциту палива під час опалювального сезону.

Війна є основною причиною багатьох проблем, з якими стикаються громади, включаючи руйнування інфраструктури, дефіцит фінансування та кадрів.

— Це об’єктивні. А суб’єктивні?

— Відсутність досвідчених фахівців у галузі теплопостачання ускладнює підготовку до опалювального сезону. Але на це зараз накладаються проблеми з простими робітниками, яких катастрофічно не вистачає. На жаль, протягом багатьох років питання енергоефективності та модернізації теплових мереж не було пріоритетним для влади.

Також одним з факторів є недостатня обізнаність населення про можливості енергоощадження та важливість своєчасної оплати комунальних послуг. А це вже говорить про те, що в самих муніципалітетах не розуміють важливість посад фахівців, які повинні займатися енергоощадженням. Особливо зараз.

І найголовніший чинник — це практична відсутність мотиваційних заходів для менеджерів відновлення. Що під час війни частково виштовхнуло за межі країни 2\3 кваліфікованих жінок. При, тому що велика частка працівників-чоловіків була призвана до лав ЗСУ.

— Які рішення пропонують енергоменеджери в громадах?

— Майже всі фахівці пропонують:

1. Створити механізми для залучення додаткових коштів на ремонт та модернізацію теплових мереж. Розробити ефективні програми відновлення та модернізації теплових мереж.

2. Забезпечити стабільні постачання палива за доступними цінами.

3. Стимулювати громадян та підприємства до проведення енергоефективних модернізацій.

4. Розвивати локальні джерела теплової енергії, такі як сонячні колектори та теплові насоси.

5. Забезпечити прозоре використання коштів, виділених на теплопостачання.

6. Пояснювати громадянам важливість енергоощадження та способи його досягнення.

7. Розробити та ухвалити в громадах програми мотивації населення і менеджменту до залучення додаткових фінансів до покращення енергобезпеки громади.

Лише за умови комплексного підходу до розв’язання цих проблем можна суттєво покращити сталість енергопостачання в українських громадах.

Руслан Щербаков, спеціально для «Вікна Відновлення»

Ілюстрації надані автором