Кожна заява до Реєстру збитків ― цеглинка, з якої збудують механізм репарацій

Виконавчий директор Реєстру збитків для України Маркіян Ключковський розповів про повноваження й обмеження системи обліку, а також те, які категорії заяв відкриють уже цього літа і чому постраждалим варто відкинути скептицизм

 «Вікно Відновлення» поспілкувалося з виконавчим директором Реєстру збитків для України Маркіяном Ключковським про те, які повноваження має Реєстр збитків і яких він не має, коли створять компенсаційну комісію і чи є розуміння, з яких коштів фінансуватимуть виплату репарацій, наскільки активно українці подають заяви і чому цей процес дуже важливий для нашого спільного майбутнього.

Реєстр ― частина всеохопного компенсаційного механізму

Реєстр збитків ― це в першу чергу частина всеохопного компенсаційного механізму для України. Це механізм, який повинен забезпечити для українців чесні, справедливі репарації за завдану агресивною війною шкоду.

Цей доволі велика і складна конструкція, тому держави, які беруть участь у цьому процесі, до нього підходять поетапно, пояснює Маркіян Ключковський.

Перший етап ― це Реєстр збитків. Це інструмент, покликаний організувати процес збору заяв про компенсацію шкоди та сформувати загальні параметри системи.

Другим етапом буде компенсаційна комісія. Це орган, який буде покликаний розглядати по суті заяви, які збирає Реєстр. Компенсаційна комісія визначатиме належний у кожному конкретному випадку розмір компенсації.

Третій етап ― це компенсаційний фонд, який покликаний буде забезпечити безпосередньо виплату компенсації тим, хто постраждав, відповідно до рішень комісії.

Отже, реєстр ― це перший крок цього механізму.

Що входить до повноважень Реєстру збитків

Реєстр збитків уже сформував загальний перелік категорій, за якими можна подавати заяви.

― Ми перевіряємо, чи заяви стосуються шкоди, яка завдана на території України, включно з Кримом та з сходом України. Це має бути шкода, яка завдана починаючи з 24 лютого 2022-го року, і це має бути шкода, яка пов’язана з російською агресією. Якщо заява відповідає цим трьом пунктам, а також деяким технічним вимогам, то вона фіксується в Реєстрі та чекає свого розгляду наступними етапами механізму. Це те, що ми можемо робити, ― відповідає виконавчий директор Реєстру збитків на запитання, що може і чого не може Реєстр збитків.

Що не належить до компетенції Реєстру?

― Ми не розглядаємо заяву по суті, не оцінюємо шкоду, не ухвалюємо рішень щодо розміру компенсації. Це все питання майбутніх компонентів компенсаційного механізму, ― пояснює Маркіян Ключковський.

Скільки заяв уже подали і які плани Реєстру збитків на літо 2025

Станом на кінець травня 2025 року українці подали до Реєстру збитків уже понад 31 тисячу заяв. Найбільше з них ― щодо руйнування житлової нерухомості. Причина проста: ця категорія відкрита найдовше, вона працює вже майже рік. Також доволі багато заяв у категоріях про втрату життя близького родича, про осіб, що зникли безвісти, та внутрішньо переміщених осіб, каже виконавчий директор Реєстру збитків:

― Дещо менше заяв у, скажімо так, делікатніших категоріях, які нещодавно відкриті. Це категорії стосовно порушень особистої недоторканності: серйозні тілесні ушкодження, категорії для осіб, які стали жертвами катувань чи сексуального насильства, позбавлення волі, примусової праці і подібних речей. Кількість поданих заяв зростає щодня.

Поки що заяви приймають тільки в категоріях для фізичних осіб (категорія А), зокрема нещодавно відкрили категорію щодо пошкодження і руйнування нежитлової нерухомості. Сюди подали вже кілька сотень заяв.

― Також уже починаємо бета-тестування категорії А3.6, яка стосується втрати доступу чи контролю до будь-якої нерухомості на окупованих територіях. Тут ідеться не стільки про руйнування, як про втрату доступу чи втрату контролю: якщо нерухомість було націоналізовано, чи конфісковано, чи просто людина не має доступу через власне окупацію чи інші обставини. Про відкриття цієї категорії публічно будемо говорити вже найближчими тижнями, ― каже Маркіян Ключковський. Далі на порядку денному Реєстру, продовжує виконавчий директор, категорії А2.8, А2.9 ― Насильницьке переміщення або депортація дітей та дорослих: ― Чутлива і важлива категорія. І категорія, що в нас, напевно, є найбільшою в потенційних цифрах ― А1.2 щодо зовнішнього переміщення осіб, тобто людей, які змушені були шукати прихистку за кордоном України. Після того відкриємо економічну складову, знов-таки для фізичних осіб, ― такі категорії, як втрата заробітку, втрата приватного підприємництва і подібні речі. І з цього моменту також почнемо говорити вже про категорії для бізнесу, юридичних осіб та державних установ. Це такий наш план на літо.

Які перспективи створення Компенсаційної комісії

Маркіян Ключковський пояснює: для створення компенсаційної комісії потрібне укладення міжнародного договору. Про це зараз триває переговорний процес.

― Два раунди переговорів уже відбулися. Вони були дуже продуктивними і конструктивними. Третій раунд запланований на липень. Нашою метою є завершення цієї роботи і укладення міжнародного договору до кінця цього року. Вже намічена дорожня карта з усіма важливими віхами. Цим шляхом і рухаємося.

У роботі над міжнародним договором у переговорах в різній якості бере участь 55 держав плюс Європейський Союз та Рада Європи. Це багатосторонній процес.

― Ми сподіваємося, що всі з цих держав врешті підпишуть договір і візьмуть участь у створенні комісії. Адже комісія має мати не тільки міцне юридичне підґрунтя, але й широку політичну підтримку по всьому світі, ― зазначає виконавчий директор Реєстру збитків.

Питання джерел фінансування виплат репарацій обговорюють. Але предметна розмова щодо створення компенсаційного фонду і надходжень до нього відбудеться вже після запуску компенсаційної комісії:

― Сама ж розмова про те, звідки взяти гроші, триває постійно і на різних майданчиках. Сьогодні можна твердо говорити про одну річ, і це широкий консенсус серед країн, які беруть участь у нашому процесі, ― це те, що Росія повинна заплатити репарації, і це буде саме Російська Федерація і ніхто інший. Це тверда позиція, щодо якої не ставлять запитань. Далі це вже питання визначення механіки. Багато розмов про заморожені російські активи, але не тільки про це. Рішення залежить від багатьох юридичних і політичних факторів. Тож ця розмова триває і тільки набиратиме розмаху.

Як налагоджена робота Реєстру збитків

Команда Реєстру одночасно і велика, і маленька, каже Маркіян Ключковський. Станом початок червня вона налічує 33 співробітники. Більша частина з них працює в штаб-квартирі в Гаазі, менша ― у київському офісі.

― Але зрозуміло, що не тільки ці 30 з гаком людей працюють над Реєстром, адже в нас величезна координація власне в Україні та по всій Європі і світі. По-перше, мова йде про роботу в розбудові технічних систем, насамперед, системи подання заяв у категоріях. Це наша щоденна робота з колегами із Дії, і ширше з Міністерством цифрової трансформації. Щоденна практична робота, щоб якомога більше категорій було відкрито якомога швидше. Зараз їх відкрито 10, невдовзі стане 11, і далі будемо рухатись, поки не відкриємо усі 43, ― переконаний виконавчий директор Реєстру.

Крім Мінцифри, Реєстр дуже багато працює з іншими органами, які ведуть бази даних і реєстри: Мінрозвитку, Державна прикордонна служба, Міністерство соціальної політики, система обліку ВПО тощо. Тобто йдеться про дуже багато команд фахівців.

― Звичайно, окремий трек у нас ― погодження формальностей, адже кожен запуск категорії супроводжується випуском нормативної документації в Україні. По всіх інших напрямках взаємодіємо з правоохоронною системою, міжнародними партнерами й організаціями. Велика частина нашої роботи ― це взаємодія з громадянським суспільством. У нас працює координаційна платформа, до якої долучені більше ніж 50 організацій в Україні, які працюють з постраждалими людьми і громадами в Україні. Тобто відносно великою, але й не такою великою командою нам, мені здається, вдається великий обсяг роботи проробляти, ― каже Маркіян Ключковський.

Чому подати заяву ― це зробити інвестицію в майбутнє

Тридцять тисяч заяв ― це немало, але і зовсім не багато, враховуючи, що за оцінкою RDNA4, тільки від пошкоджень і руйнувань житла в Україні постраждали понад 2,5 мільйона домогосподарств. Чому наразі так?

Маркіян Ключковський на основі системного спілкування в Україні з організаціями, які представляють інтереси постраждалих, і з самими постраждалими, каже, що насправді є велика кількість мотивованих людей, готових робити кроки назустріч справедливості: подати заяву, зібрати свої докази.

Мотивація у кожного своя: хтось прагне матеріальної компенсації, щоб отримати ресурси на буквальну відбудову свого життя, своєї домівки. Для когось це крок до символічної справедливості, покарання агресора за те, що сталося. Для інших це спосіб розповісти те, що з ними сталося, зафіксувати для історії ці події, перераховує виконавчий директор Реєстру збитків.

― Кожна з цих заяв є цеглинкою, з якої будується ця конструкція репарацій та компенсаційного механізму. Адже одна історія ― це створити організацію, а зовсім інша ― наповнити її сенсом. А сенс ― це і є заяви про репарацію. Тим більше, що це практично вперше в історії подібний механізм будується на принципі того, що люди самі заявляють про завдану їм шкоду і формулюють своїм вимоги, без потреби покладатися на державу, чи міжнародне співтовариство, чи на будь-кого, ― звертає увагу Маркіян Ключковський.

Але дослідження показують і Реєстр також це бачить у своїй роботі, що в постраждалих існує і скептицизм та песимізм з приводу того, що якесь відшкодування і настання справедливості взагалі може трапитись.

― З одного боку, це цілком зрозуміло, особливо в умовах, коли ми не можемо показати людям шлях до компенсації. Тут ми мусимо бути максимально чесними і справедливими перед собою і перед людьми, що цих гарантій поки що немає. Ми можемо тільки пообіцяти, що зробимо все від нас залежне і незалежне для того, щоби цю конструкцію добудувати до кінця і цей шлях показати, ― наголошує виконавчий директор Реєстру збитків.

Тож варто враховувати умови невизначеності і те, що війна триває, люди щоденно дбають про забезпечення безпеки для себе і рідних, освіту для дітей тощо. Питання компенсації може відходити у свідомості людей на другий план.

― З іншого боку, ми повинні розуміти, що подати заяву ― це свого роду зробити маленьку інвестицію в майбутнє. В Дії це займає від 15 до 20 хвилин. Якщо заяву не подати, то шансів на компенсацію немає жодних. Якщо ж подати, то цей шанс з’являється. Тому ми заохочуємо всіх робити це крок за кроком. Поки що в нас тут немає якихось часових лімітів. Щонайменше, поки війна триває і потім якийсь час після того ця система буде відкрита, ― пояснює Маркіян Ключковський. Він додає: що більше цих заяв буде, то більше буде гарантій того, що про них не забудуть. Адже, коли заяв збереться 50 000, 100 000, можливо, потім мільйон, такі обсяги вже практичних даних про злочини буде неможливо ігнорувати.

― Ми не покладаємося на якусь велику силу, яка за нас всіх сформує вимогу, визначить цифру компенсації, буде її переслідувати. У нашому світі це неможливо, ― зазначає виконавчий директор Реєстру збитків. ― Тож кожна заява, незалежно від того, наскільки вона порівняно мала чи велика, важлива. В когось, можливо, просто вибило вікна у квартирі, а хтось втратив найближчу людину ― все це має бути зафіксовано. І, скажімо так, рахунок за це має бути виставлено через об’єктивний юридичний процес тому, хто вчинив ці речі.

Це питання не тільки справедливості, а й відновлення

З погляду сьогодення чи короткої перспективи, дійсно, компенсація може здаватися недосяжною. Проте варто подивитися на ситуацію трішки ширше і з довшою перспективою, радить Маркіян Ключковський:

― Адже коли війна, як ми всі сподіваємося, закінчиться, то в України буде складний шлях відновлення. Потрібно буде відбудовувати і країну, і міста, й індивідуальні оселі. Для цього всього потрібні ресурси, в тому числі матеріальні. Тож дуже важливо цим колективним підходом, коли кожен зробить свій внесок, підвищити шанс отримання цих ресурсів у майбутньому.

Виконавчий директор Реєстру збитків наголошує: це питання не тільки справедливості, але й відновлення. Є багато прикладів у минулому, коли компенсація і справедливість доходили до жертв через 50-60 років.

― Ми, звичайно, хочемо, щоб це було набагато раніше і компенсацію отримували ті, хто постраждав, а не їхні діти чи онуки. Але для того, щоб в цих реаліях Україна і українці мали право на компенсацію, цей перший крок і свою маленьку дію потрібно зробити вже сьогодні, ― підсумовує виконавчий директор Реєстру збитків.