«Невидима» допомога під час обстрілів, пожеж та аварій: як працюють психологи ДСНС

Надати першу психологічну допомогу та стати емоційним провідником. Таке завдання стоїть перед психологами ДСНС на місцях атак, пожеж та аварій. А ще допомогти рятувальникам, які розбирали завали та рятували людей, і не забути відновитися самостійно.

Про роботу тих, хто працює тихо та непомітно на місцях надзвичайних подій, «Вікну Відновлення» розповіла керівниця психологічної служби Головного управління ДСНС України у Полтавській області Юлія Фалєєва.

Юлія працює психологинею 20 років. Починала роботу у школі, а невдовзі перейшла в психологічну службу тоді ще державної пожежної охорони.

«Як говорить моя колега, це рятувальника видно, як він надає допомогу, він виніс людей з вогню. Коли про психолога не згадали, ми ніби невидимі, то це означає, що ми якісно надали допомогу. Тобто тихенько підійшли, поспілкувалися, допомогли виходу емоцій,  перенаправили. Тоді це означає, що дійсно ми попрацювали», – сказала Юлія.

Серед напрямків її роботи – професійно-психологічний відбір рятувальників, під час якого визначають рівень психологічної стійкості, вміння працювати у команді, інтелектуальних здібностей. За результатами тестування та індивідуальних співбесід ухвалюють рішення про придатність кандидата на посаду. Далі майбутній рятувальник проходить наступні етапи відбору.

Інший напрямок – робота з персоналом підрозділів. Це основний вид діяльності, зазначила Юлія. За її словами, у цей час проводять практичні заняття, тренінги, тестування, індивідуальні консультації. Так з’ясовують, що турбує рятувальників. Це можуть бути як робочі справи, так і сімейні.

Як психологи ДСНС допомагають цивільним

Окрім роботи з колегами, психологи ДСНС допомагають цивільним на місцях  аварій та обстрілів.

«Коли більше 10 років тому на Заході України були повені, коли загинули люди, наша колега Тетяна в складі робочої групи психологів їздила надавати допомогу в Івано-Франківській області. Також вона працювала, коли були вибухи в Новобогданівці (Запорізька область – ред.), це близько 15 років тому. Коли зривалися склади, цивільне населення було досить налякане. Більше 10 років тому ми з нею виїжджали, коли були вибухи снарядів у Лозовій Харківської області», – пригадала психологиня.

Юлія Фалєєва розповіла, що також працюють із фахівцями державних та недержавних установ. Під час таких зустрічей обговорюють реакції на ту чи іншу ситуацію:

«Коли ми запитуємо: «А як ви реагуєте?». Один чи одна присутня каже: «А в мене безсоння. Я часто плачу, особливо, коли читаю новини». Інша людина, яка перебуває поруч, також чує, що у неї така сама реакція і це нормально. Ми знаходимо спільні висновки, спільні рішення, які допомагають. Перенаправляємо до лікарів, в разі потреби. Тобто, не кожен може індивідуально прийти до психолога, але під час занять уже починається таке спілкування».

Робота психологів під час російсько-української війни

З 2014-го року психологи ДСНС допомагають ще й внутрішньо переміщеним особам. Зокрема працювали на залізничному вокзалі у Києві, де зустрічали жителів Донецької та Луганської областей, котрі евакуювалися. Їм надавали першу психологічну допомогу.

«Перша психологічна допомога – це коли методом візуального контролю ми виокремлюємо з натовпу ту людину, яка найбільше здається розгубленою чи агресивною, або перебуває в стані шоку. Вона не розуміє, що і як, куди їй далі йти. Тоді до неї підходить психолог. Ми підходимо, представляємося і говоримо: « Чим можемо бути корисними.? Якої саме допомоги ви потребуєте?   Можу запропонувати води, чаю. Запитуємо, як людина себе почуває. Наше завдання було направити людину для отримання відповідної допомоги», – ділиться Юлія Фалєєва.

За її словами, на місцях обстрілів, як і під час інших надзвичайних подій, психологи мають ненав’язливо допомогти людині.

«Досить часто людина каже: «А я не знаю, мої рідні живі чи ні. А я не знаю, де мені дізнатись інформацію». Зокрема, і на Інституті зв’язку були представники міської влади, ми підводили людей і говорили: «А давайте дізнаємося»», – пригадує обстріл Полтави 3 вересня 2024-го року Юлія Фалєєва.

За словами психологині, у шоковому стані людина часто не відчуває своїх базових потреб та тіла. У такому разі завдання психолога – допомогти людині задовольнити ці потреби та емоційно провести на всіх етапах сприйняття ситуації.

Нормальна реакція на ненормальні обставини

Часто психологи ДСНС надають допомогу під час упізнавання тіл загиблих родичів.

«Ми людині говоримо, що плакати можна, я тут поруч з вами, ось вам моя рука, тримайте мене за руку, я з вами. Я з вами будую стільки, скільки потрібно. Бо досить часто є така розповсюджена думка: «Тримайся! Не плач! Зберися, бо ти ж не ганчірка». Але в цей момент навпаки дуже корисно показати емоції і ми просто такий місточок між емоціями людини і тією ситуацією, яка відбувається зараз довкола неї», – каже спеціалістка.

За словами психологині, це нормальна реакція на ненормальні обставини.

Що роблять із тими, хто відмовляється від допомоги

Юлія розповіла, що людина рідко самостійно може підійти до психолога:

«Мої колеги з Луганська і Донецька, які працювали з потерпілими на шахтах, розповідали, що більше 15 років тому приїхали громадські організації, приватні психологи, психотерапевти. Їм дали по кабінету, вони написали на кабінетах табличку психолог і сиділи чекали. Тоді обурювалися, що до них ніхто не заходить. А наші колеги, тоді ще психологи МНС, кажуть: «Ми підходили самі, бо ми знаємо, що жодна людина не скаже, що їй потрібна допомога психолога». Знову ж таки, вони методом візуального контролю бачили того, кому найгірше, і підходили до них, запитували про потреби».

Іноді на місцях люди відмовляються від допомоги психологів. Тоді працюють опосередковано, каже фахівчиня.

«У нас на формі написано, що ми психологи. Підходимо, а нам кажуть: «Мені психолог не потрібен. В мене з головою все нормально». Тоді ми запитуємо, чим можемо бути корисні для людини: передати контакти, дізнатись інформацію.  Чи сказати, що коли людина потребуватиме допомоги психолога, ми перебуваємо поруч. Я чи мої колеги ДСНС, чи колеги з Національної поліції, з якими ми співпрацюємо в місцях виникнення надзвичайних ситуацій, до будь-кого людина завжди може звернутися», – сказала Юлія Фалєєва.

А ще надавати допомогу можуть через рідних. Спеціалістка пригадала обстріл торгового центру «Амстор» у Кременчуці 27 червня 2022-го року. Тоді, за її словами, одній із дівчат допомогу надавали через її маму. Їй надавали рекомендації щодо спілкування з донькою. Зокрема рекомендували запитувати про базові потреби, а також дати змогу проявити емоції і не стримувати це бажання.

А людей, які тримають всі емоції в собі можуть запрошувати до палатки ДСНС, де постраждалі мають змогу усамітнитися та проявити емоції.

Чи потрібно обіймати тих, хто потребує підтримки

На думку Юлії, люди здебільшого потребують тактильних відчуттів. Найчастіше вони необхідні дітям.

«Людина в кризовому стані потребує тактильності. Але не всі. Дехто тримає дистанцію. Але коли людина іде на контакт, спочатку можемо доторкнутись до руки, потім можна сказати, що людина може тримати вас за руку, а потім, на такому етапі встановлення довіри, і обійняти. Іноді людині буває не потрібно говорити, просто достатньо обійняти, знову ж за її згодою», – пояснила Юлія.

За словами психологині, обійми заспокоюють людину. Це означає, що поруч є людина, яка її підтримає.

Як спілкуватися з постраждалими від обстрілів

Найважливіше під час спілкування з тими, хто постраждав від обстрілу, це не давати марних сподівань на кшталт «усе буде добре», каже Юлія. Натомість говорити: «Потрібно сподіватись, вірити в краще.  Рятувальники ДСНС роблять все можливе. Роботи тривають цілодобово.». А також запитувати, чим ви можете допомогти. Важливо потурбуватися, щоб людина поїла, випила води, поспала.

Окрім того, за спостереженнями Юлії, у таких ситуаціях варто з обережністю згадувати про релігію.

«У мене був випадок, коли хлопець, не знав, що з його дівчиною, яка потрапила під обстріл. Але у нього були сподівання, що вона жива. Це були перші години були після прильоту у Кременчуці. Я обережно з ним спілкувалась, запитувала, що він може зробити, куди уже дзвонив і куди ще може.  А потім телефонує його знайомий і каже: «Потрібно молитись Богу». Він розлютився: «А де цей Бог був, коли мою дівчину вбили?». У нього пішла дуже сильна агресія. Тому при наданні першої психологічної допомоги дізнаємось, якщо людина віруюча, це добре, це допомагає людині пережити. Якщо ні – не зачіпаємо цієї теми», – порадила фахівчиня.

Як відновлюються психологи ДСНС

Із власними переживаннями психологам ДСНС допомагають справлятися досвідченіші колеги. Це так звана супервізійна підтримка на професійному рівні.

Водночас, за словами Юлії Фалєєвої, їй допомагає спілкування з родиною, прогулянка із собакою на природі, а також плавання у басейні.