Яким вийшов проєкт стратегії реінтеграції та повернення державної влади: аналіз сильних та слабких сторін 

Думати про майбутнє України після деокупації — замало. Держава повинна мати чіткий план дій та кілька сценаріїв подій, щоб підготуватися до найрізноманітнішого розвитку подій. Адже деякі території були окуповані десять років тому, і дотепер їхні мешканці живуть наче в іншій, створеній державою-окупантом, реальності. Відтак відновлення інфраструктури та будівництво матимуть сенс лише з належним врахуванням потреб і психології цих людей. 

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України вже розробило проєкт Стратегії відновлення державної влади та реінтеграції населення деокупованих територій України на період до 2026 року, яку Кабінет Міністрів України має схвалити вже найближчим часом. 

Стратегія — ґрунтовний та необхідний документ для організації роботи багатьох інституцій. А шість стратегічних цілей відображають всі аспекти роботи органів влади на деокупованих територіях з місцевими мешканцями:

Ціль 1. Визначення концептуальних підходів та пріоритетів державної політики реінтеграції деокупованих територій України.

Держава пропонує комплексний підхід до наслідків російського впливу на тимчасово окупованих територіях. Наприклад, на територіях, які давно були під окупацією, існуватиме суттєвий брак кадрів для роботи у відновлених місцевих органах влади. 

Ціль 2. Повноцінне відновлення державного управління та місцевого самоврядування на деокупованих територіях України.

Розробники пропонують послідовний транзит системи управління від тимчасових державних органів (військові та військово-цивільні адміністрації) до виборів і створення органів місцевого самоврядування. 

Ціль 3. Відновлення та захист порушених прав людини й основоположних свобод з урахуванням суспільного різноманіття.

На територіях під тривалою окупацією не функціонують українські публічні електронні реєстри, інформації про жителів цих територій вкрай мало. Водночас чинні закони забороняють визнавати документи окупаційних адміністрацій про призначення соціальної допомоги, інвалідності, реєстрації та визнання прав майно тощо. Це може призвести до правового колапсу.

Ціль 4. Відновлення справедливості, недопущення безкарності та забезпечення правопорядку, безпеки населення на деокупованих територіях.

Після деокупації виникнуть проблеми зі здійсненням правосуддя, адже знищена інфраструктура, архіви та інші документи. А судова система буде вкрай завантажена через велику кількість справ і брак кадрів. Правоохоронні органи будуть працювати в умовах соціальної напруги та недовіри.

Ціль 5. Забезпечення ефективних заходів та дій щодо стабілізації соціальної напруги, врегулювання потенційних конфліктів у ході реінтеграції територій.

Під час окупації відбувається значний відтік громадян України через бойові дії та ризики «невизначеності» життя після деокупації, незаконної депортації українських громадян Росією та заселенню (колонізації) тимчасово окупованої території України громадянами Російської Федерації.

Ціль 6. Сприяння забезпеченню економічних прав населення деокупованих територій, у тому числі відновлення належної інфраструктури, забезпечення умов економічного розвитку та відновлення.

Російська окупація знищила економічні зв’язки між тимчасово окупованою та підконтрольною Уряду України територією, логістику та транспортну інфраструктуру. Відбулась інтеграція бізнесу, банківського та іншого фінансового сектору до окупаційного законодавства та регулювання: справляння податків, платежів та інших доходів бюджету.

В цілому стратегічні цілі створюють логічну рамку. Термін виконання стратегії — до 2026 року — не означає, що розробники очікують на фактичну деокупацію усіх територій України через 2 роки. Міністерство зазначає про поступове наближення деокупації територій, хоча й не наводить якихось обґрунтувань цієї тези.

Очевидною слабкою стороною документа є залишення поза фокусом роботи з організаціями громадянського суспільства. Незалучення сотень релокованих з постраждалих регіонів громадських організацій, ВПО, бізнесу, громадян, які виїхали за кордон, ставлення до них, як до виконавців, може призвести до демотивації таких суб’єктів та втрати ключових стейкхолдерів у процесі реінтеграції.

Загалом проєкт стратегії та операційного плану є змістовною державною політикою, яка має велику перспективу до реалізації, але лише у випадку врахування авторами та виконавцями важливих аспектів, які впливають на головну мету.

Марія Мартинко, Громадська спілка «Коаліція “На лінії зіткнення”»

Читайте також: Як держава планує відновлення державної влади та реінтеграцію населення після деокупації

“Нас не сприймають як професіоналів”: в ДонОДА не поспішають залучати громадськість до рішень щодо відновлення Донеччини