Відновлення освітнього сектору України: виклики та перешкоди

За даними Міністерства освіти і науки України, від початку повномасштабного вторгнення від бомбардувань та обстрілів пошкоджено 3798 закладів освіти, із них 365 — зруйновано повністю. Ключовими перешкодами процесу відбудови, крім інфраструктурних збитків, також є виклики кадрового забезпечення та фінансування. 

В умовах обмеженості внутрішніх ресурсів ключову роль у відновленні освітнього сектору відіграють донорські програми. Для досягнення максимальної ефективності впровадження планів відбудови необхідна скоординована взаємодія міжнародних організацій із органами місцевого самоврядування. 

Інститут аналітики та адвокації спільно з коаліцією RISE Ukraine за підтримки BHP Foundation дослідив ключові виклики, прогалини, а також виокремив рекомендації та найкращі практики відновлення освітнього сектору. 

Виклики 

Неможливість прогнозування перебігу подій в умовах воєнного стану та зміна пріоритетів і підходів міжнародних партнерів, які готові надати зовнішнє фінансування для реалізації проєктів, вимагають гнучких, контекстно-орієнтованих і спільних підходів для подолання викликів відновлення освітнього сектору: 

• Відсутність гнучкості. Донори часто вимагають негайного старту проєктів, що призводить до затримки фінансування та додаткових ризиків; процедурні ускладнення уповільнюють ухвалення рішень, перешкоджаючи швидкій реалізації проєктів.
• Акцент на кількісних показниках без приділення належної уваги якості освіти створює ризик для цілісності проєкту.
• Нерозуміння місцевого контексту, через що донорські ініціативи можуть не відповідати реальним потребам і викликам української системи освіти.
• Підірвана довіра до місцевих агенцій, через що донори інколи застосовують патріархальний підхід до українських НУО, що обмежує ефективність їхнього внеску у зусилля з відновлення. 
• Короткострокова орієнтація без інвестицій у системний розвиток, що перешкоджає накопиченню цінних уроків для майбутніх зусиль.
• Обмежена координація між донорами. Єдиний підхід дозволить оптимізувати зусилля та посилити загальний вплив на освітній сектор України.
• Часові обмеження та мобілізація будівельників, що впливає на терміни реалізації проєкту та створює додаткові ризики.
• Відсутність загальноприйнятих стандартів для шкільної інфраструктури ускладнює зусилля з реконструкції, адже встановлення спільного розуміння того, якою має бути школа, має вирішальне значення для узгодженості дій.
• Труднощі у співпраці з органами влади, що впливає на безперебійну реалізацію проєктів реконструкції.
• Бюрократичні перешкоди для вчителів, які відвертають їхню увагу від навчального процесу. 
• Проблеми державного регулювання у будівництві. Задоволення потреби у підвищенні прозорості та прискоренні процедур підготовки документації має вирішальне значення для своєчасної реалізації ініціатив з реконструкції.

Прогалини

У ході відновлення освітнього сектору Україна стикається з багатьма труднощами, що підкреслює важливість підтримки міжнародних партнерів. Це стосується, зокрема, зміни ставлення до професійно-технічної освіти та розвитку дистанційного навчання. Ці проблеми відкривають можливості для спільних зусиль, спрямованих на створення стійкої, доступної та перспективної освітньої системи: 

• Якість переважає над кількістю. Міжнародні партнери повинні звертати увагу не лише на кількість дитячих садочків, але й на якість дошкільної освіти. Такі ініціативи можуть допомогти батькам продовжувати працювати, що сприятиме економічному відновленню регіону та країни в цілому.
• Офлайн ініціативи. В умовах переходу на онлайн-навчання важливо підтримувати ініціативи, які сприяють організації фізичних зустрічей та поїздок по Україні. Оскільки онлайн-освіта не може повністю замінити живе спілкування, такі ініціативи сприяють не тільки особистісному розвитку учнів, але й зміцненню соціальної єдності серед українців.
• Оптимізація приміщень. Приміщення сільських шкіл часто використовуються недостатньо, тож донори можуть підтримати ініціативи з їх перепрофілювання на користь громади. 
• Підготовка вчителів. Після кількох років онлайн-освіти під час пандемії COVID-19, українські діти знову стикаються з викликами через війну. Вчителям бракує знань про найкращі практики дистанційного навчання. Донори можуть допомогти, надаючи спеціальні курси для освітян, які допоможуть проводити ефективні онлайн-уроки. Важливо також впорядкувати форми навчання та забезпечити школи й університети готовими програмами з акцентом на інтерактивність.
• Зміна ставлення. Донори можуть відігравати ключову роль у популяризації професійно-технічної освіти, що допоможе подолати нестачу кваліфікованих працівників.
• Комунікаційний розрив. Професійно-технічна освіта залишається недостатньо висвітленою, що вимагає ініціатив з підвищення обізнаності та популяризації її важливості.
• Покращення іміджу. Міжнародні партнери можуть підтримувати ініціативи, які підвищують статус і привабливість педагогічної кар’єри.
• Ініціативи з перекваліфікації. Міжнародні партнери можуть допомогти заповнити прогалину в освіті для дорослих. Програми перепідготовки в нових громадах можуть відповідати потребам робочої сили, забезпечуючи людей необхідними навичками.

Найкращі практики 

Для відновлення освітнього сектору України дуже важливо використовувати та впроваджувати вже перевірені найкращі практики. Стратегії, що базуються на постійному вдосконаленні, інноваціях, залученні громади та співпраці, є основою ефективних зусиль з відбудови освіти, адже вони підвищують ефективність проєктів реконструкції і сприяють довгостроковій стійкості та життєздатності освітньої системи:

• Обмін досвідом, коли директори шкіл та вчителі діляться ідеями та інноваціями зі своїми колегами, покращує сприйняття інформації, створюючи більш спільне та ефективне середовище для вдосконалення освіти.
• Зміна парадигми в освіті, яка передбачає не лише інновації у змісті, але і його динамічну подачу. Відходячи від традиційних підручників, акцент слід робити на інтерактивному навчанні, іграх та інтеграції гаджетів.
• Безперервність та отримані уроки, що передбачає впровадження комплексного циклу зворотного зв’язку для збору інформації про сильні та слабкі сторони проєкту.
• Залучення громади, зокрема волонтерів та місцевих жителів, сприяє як налагодженню індивідуальних зв’язків, так і ширшому відновленню міст та сіл. 
• Успішні історії, якими можна поділитися, не лише висвітлюють досягнення, а і є цінним ресурсом для інших громад та донорів, які шукають ефективні моделі відновлення освіти.
• Спільні ініціативи неурядових організацій покращують координацію, ефективність та загальний вплив зусиль з відновлення освіти. 
• Інклюзивне прийняття рішень сприяє ефективності проєкту та забезпечує актуальність ініціатив. 
• Ініціатива та розширення прав і можливостей бенефіціарів, що передбачає залучення підлітків та молоді, не лише сприяє успіху проєктів, але й надає впевненості у майбутньому. 
• Сприяння соціальній згуртованості руйнує бар’єри між міськими та сільськими громадами. 

Рекомендації 

• Потрібно зосереджуватися на якості, а не на кількості при розробці та впровадженні програм, особливо коли йдеться про тренінги та семінари.
• Важливо посилити локалізацію програм міжнародної допомоги та надати місцевим партнерам можливість активно брати участь у реалізації проєктів. Деякі донори можуть ненавмисно мати патріархальне ставлення до українських НУО, що обмежує їхню ефективність у відновлювальних зусиллях.
• Під час розробки програм важливо впроваджувати системне мислення та інвестувати в ключові фактори, а не в окремі проєкти. Слід зосередитися на реалізації впливових, широкомасштабних ініціатив із системним ефектом і розглянути можливість співпраці з іншими донорами для впровадження однієї, але високоефективної системної зміни.
• Запровадити цикл зворотного зв’язку для вивчення попереднього досвіду, який виявився успішним в Україні, та для постійного покращення якості програм. Донори часто проводять однопроєктні інтервенції, які не дозволяють повноцінно пройти цикл навчання для регулярного перегляду та вдосконалення програми.
• Розглянути можливість пом’якшення деяких вимог під час розробки програм у надзвичайних ситуаціях. Вимоги донорів до детальних планів і складних процедур можуть уповільнити процес прийняття рішень і перешкоджати швидкому виконанню проєктів.

Отже, ефективна та довготривала співпраця донорських організацій з органами місцевого самоврядування є критично важливою для успішного відновлення освітнього сектору України. Локалізація допомоги, підвищення ефективності реалізації проєктів і зміцнення стійкості — все це можливе лише завдяки тісній і продуктивній співпраці між сторонами. Залучення місцевих органів влади до процесу відновлення освіти забезпечує відповідність потребам і викликам на місцях, що є запорукою успішної та стійкої трансформації освітнього сектору в Україні.

Марія Мигаль, комунікаційна менеджерка Інституту аналітики та адвокації