Стратегічні документи для регіонів під час війни: навіщо і як їх розробляють та на чому вони ґрунтуються?

Чому, коли ситуація повсякчас драматично змінюється держава розробляє і впроваджує стратегічні документи? Мета: довіра партнерів, орієнтири відновлення та прогресивний розвиток.

Кабінет Міністрів України 13 серпня 2024 р. перезатвердив з уточненнями відповідно до поточного стану «Державну стратегію регіонального розвитку на 2021-2027 роки». Цим документом стверджується прагнення України відповідно до цілей сталого розвитку продовжити впровадження нормативно-правових основ та підходів у плануванні та фінансуванні регіонів країни. Важливим аспектом є врахування доведеної ефективності реформи децентралізації.

Стратегічні державні документи для розвитку регіонів

Стратегічні державні документи важливі, тому що вони є офіційними документами, які визначають основні напрями діяльності, розвитку чи функціонування держави або складової її структури на тривалий період. Такий документ зазвичай формулює довгострокові цілі, завдання, підходи до їх досягнення та принципи, на яких базуватимуться рішення. Власне, це закріплення правової та інституційної бази запланованих державою дій. Під час бізнес-форуму «Зроблено в Україні» заступник Міністра розвитку громад та територій України Олексій Рябикін заявив, що «у лютому 2025 року в усіх регіонах України з’являться стратегічні документи, які будуть визначати вектор розвитку. Ці документи створять єдину логічну і взаємопов’язану систему. Розвиток регіонів і громад має бути ретельно спланований».

По суті, регіони отримають дорожні карти розвитку — різновид стратегічного документа, який містить покроковий план дій для досягнення конкретних цілей, пов’язаних із соціально-економічним, інфраструктурним, екологічним чи іншим розвитком певного регіону.

Попри війну і її наслідків як ситуації невизначеності та складності довготривалого планування подібні документи вкрай важливі, передусім тому, що

• створюють можливість візійного орієнтування,
• визначають пріоритетні сфери та галузі капіталовкладень (фінансових, людських, ресурсних),
• демонструють спрямування зусиль та очікувані результати.

Стратегічні документи під час війни — це орієнтири в умовах невизначеності, які допомагають визначити ключові пріоритети й цілі, навіть у складних умовах, коли ситуація швидко змінюється. Вони забезпечують загальне розуміння напрямку руху змін чи трансформацій, незважаючи на непередбачувані обставини. І саме це створює, так би мовити, «острівець стабільності». Дещо пафосно, але можна сказати, що вони стають джерелом мотивації для суспільства, адже допомагають зрозуміти, що криза — це не абсолютно хаотичний процес, а етап, який можна подолати, маючи спільну мету і розуміння вектору поступу.

У кризові періоди особливо важливо координувати зусилля різних секторів — державного, приватного, громадського. Тут стратегічні документи служать «маяком», який об’єднує зусилля різних груп і дозволяє уникати дублювання чи конфліктів у діях.

У ситуаціях тиску непередбачуваних або складних обставин стратегічні документи дають менеджменту країни та інвесторам, які шукають підстави для довіри чіткий набір принципів і орієнтирів для ухвалення рішень. Це сприяє зменшенню ризику помилок з боку адміністрацій, які можуть бути критичними під час війни чи кризи. А інвесторам — зменшення ризиків у вкладанні ресурсів у проєкти реконструкцій чи відбудови.

Криза створює ризик хаосу, особливо коли багато людей відчувають невпевненість у завтрашньому дні. Стратегічні документи надають чітке бачення майбутнього, що сприяє збереженню довіри суспільства до уряду чи регіональних інституцій. Це своєрідний акт збереження стабільності в мінливій ситуації. Окрім того, що стратегічні документи задають напрямок, вони також надають можливість для перегляду і швидкої адаптації відповідно до змін обставин, що особливо важливо в умовах війни, коли довгострокові плани потребують регулярного коригування.

Для України, яка орієнтується на широке та впевнене залучення міжнародної підтримки такого роду, стратегічні документи є аргументом для міжнародних організацій та урядів, адже демонструють потенційним і реальним партнерам, що держава має чіткий план дій і здатна раціонально використовувати надавані ресурси.

Цінність таких документів у тому, що процес їх створення передбачає важливі етапи. Без аналізу поточного стану неможливо визначити майбутній перспективний стан, визначення цілей і задач важливі для процесів реалізації та оцінки зробленого та впровадженого. Все це є базовими засадами стратегічних документів, таких як зокрема стратегія розвитку регіону. Це своєрідний пасок безпеки гарантій руху і відповідальності. В час кризи чи невизначеності — досить необхідний орієнтир та центр тримання.

Українська держава: народ, уряд та інституції — вірять у Перемогу, принаймні прагнуть її всіма можливими способами. Без такої віри і орієнтиру вибудовувати стратегію відбудови немає сенсу. Таке налаштування і впевненість важливі і для держави всередині і назовні для підтримки. Україна має децентралізований устрій, в якому громади достатньо самостійні, щоб розробляти автономні стратегії розвитку. Поки що, на жаль, досить незначне число громад спромоглися розробити їх. Тож Міністерство розвитку громад та територій України вирішило сформувати спільну дорожню карту, в якій відобразить комплексно та узгоджено порядок дій всіх регіонів країни. Далі справа в громадах.

Мета стратегічних дорожніх карт регіонів

Мета стратегічних дорожніх карт регіонів — сприяння ефективному розвитку регіонів через узгоджене впровадження стратегічних ініціатив, оптимізацію використання ресурсів і забезпечення координації між органами влади, бізнесом, громадами та іншими зацікавленими сторонами.

Розробляються дорожні карти так:

• передусім аналіз поточної ситуації: оцінка економічного стану, демографічний, соціальний і екологічний аналіз, а також SWOT-аналіз (виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз);
• надалі: визначення пріоритетних напрямів розвитку в економіці (зокрема, у розвитку малого і середнього бізнесу), в освіті, медицині, культурі, в інфраструктурних проєктах (будівництві, транспортному сполученні, житлово-комунальному господарстві тощо), і обов’язково з врахуванням екологічних аспектів та орієнтирів;
• згодом, це зазначення конкретних заходів стратегії регіонального розвитку: переліку ключових проєктів (наприклад, запуск індустріальних парків/хабів, модернізація освітніх закладів та лікарень, реабілітаційних центрів та партнерських проєктів бізнесу з громадськими активностями), а також методології та інструментів оцінки необхідних ресурсів (фінансових, кадрових, технічних, ресурсних) з конкретизацією показників ефективності — конкретних метрик, за якими оцінюється прогрес (наприклад, зростання інвестицій, зниження рівня безробіття);
• обов’язково зазначаються: терміни реалізації (короткострокові (1-2 роки), середньострокові (3-5 років) і довгострокові (понад 5 років), відповідальні сторони (органи місцевого самоврядування, державні органи, бізнес, громадські організації).

Коли в країні війна і складно бути впевненими, то за цих обставин такі характеристики дорожніх карт (таких як стратегія розвитку області, стратегія регіонального відновлення, план розвитку регіона), як чітка структура (визначені етапи розвитку, строки їх виконання, відповідальні сторони), конкретність (акцент на конкретних заходах, проєктах і ресурсах), орієнтованість на результат (документ визначає, які результати очікуються на кожному етапі), адаптивність (можливість внесення змін залежно від обставин) та аналітична база (адже розробляється на основі аналізу поточної ситуації, сильних і слабких сторін регіону, а також прогнозів розвитку регіону) — сприяють формуванню визначеності та зорієнтованого поступу.

Це важливо не тільки для місцевих, а передусім в розробці пропозицій залучення інвесторів відбудови, в повоєнному плануванні відновлення регіону та забезпечення гармонійного розвитку інфраструктури, бізнесу та соціальної сфери в складний період під час і після війни.

Алла Петренко-Лисак, спеціально для «Вікна Відновлення»