Ремонт доріг під час війни: марні витрати чи воєнна необхідність?

Протягом двох років великої війни однією з найбільш спекулятивних тем в суспільстві було витрачання бюджетних коштів на дорожні роботи, бруківку та інші роботи з благоустрою. Мовляв, це все може почекати до перемоги, тоді як зараз треба спрямовувати все на армію – купувати дрони та покривати інші потреби оборони. Проте були аргументи і «за» будівництво доріг: по-перше, їх використовують у військових цілях, по-друге, не відремонтувавши дорогу зараз, в майбутньому доведеться витрачати в рази більше коштів, і по-третє, інвестування у дороги стимулює економіку та забезпечує робочими місцями людей. Хто правий, а хто – ні, – розбирався Центр громадського моніторингу та контролю.

Які дороги треба ремонтувати під час війни?

Кожна громада та область України відчуває на собі війну по-різному: задача доріг у західних регіонах – забезпечувати експорт та імпорт товарів, тоді як у східних та південних областях – це військова логістика та евакуаційні шляхи. Питання доцільності ремонту та будівництва доріг під час війни коментував і президент Володимир Зеленський. За його словами, ремонт транспортної інфраструктури в умовах воєнного часу зупиняти не можна. «Сьогодні інфраструктура стає галуззю не комфорту, а необхідності та обороноздатності держави через те, що є і зброя, і зерно, і металургія», – казав голова держави.

Ремонт доріг у громадах, віддалених від лінії фронту, в перші два роки війни був можливим через профіцит бюджетів громад, але ця ситуація зміниться вже цього року, оскільки Верховна Рада перерозподілила податки: «військовий ПДФО» та частина акцизного збору, з яких фінансувались ремонт та будівництво доріг, йтимуть прямо на потреби оборони.

Але деякі дороги у 2024 році все ж полагодять. Як пояснили в Державному агентстві відновлення, установа оголосить послуги з експлуатаційного утримання шляхів, які важливі для логістики в країні. «Без належного утримання ми ризикуємо вже у найближчі місяці зіштовхнутися з ризиком зриву доставки критично важливих вантажів. Роботи з утримання мережі доріг, які ми плануємо робити, мають забезпечувати проїзд автошляхами, щоб жоден вантаж військового або гуманітарного призначення не зупинився. Експлуатаційні витрати допоможуть лише підтримувати стан автошляхів. Жодної нової дороги не буде побудовано в 2024 році, жодна дорога не буде капітально відремонтована», – пояснили у відомстві.

Які шляхи ремонтували в прифронтових областях?

У прифронтових областях кожна дорога має критичне значення, оскільки це – логістика військових вантажів, евакуація цивільних та поранених військових. Тож їх утримання – це безпосереднє забезпечення потреб оборони, і це необхідно. Чим ближче лінія фронту – тим більше страждає дорожнє покриття. Приміром, за перші півтора роки великої війни у Миколаївській області було пошкоджено близько 850 км автошляхів, що еквівалентно 25% доріг області. На утримання доріг місцевого значення області минулого року спрямовано 325 млн грн з державної субвенції. 264 млн грн пішло на капітальний ремонт ділянці дороги Баштанка – Березнегувате, про що, за словами начальника Миколаївської ОВА Віталія Кіма, просили військові. 

Схожа проблема була і на Харківщині, де внаслідок окупації частини області та активних бойових дій дороги теж були суттєво пошкоджені. Найбільше – в Ізюмському (988 км), Куп’янському (914 км) та Чугуївському (736 км) районах. Впродовж року після деокупації області там було повністю відновлено 75 км доріг, ще на 750 км – проведено ямковий ремонт. За перші дев’ять місяців 2023 року на ремонт місцевих доріг на Харківщині було виділено 887 млн грн з державної субвенції та коштів громад.

Збитки правобережної частини Херсонської області через підрив мостів та пошкодження доріг протягом першого року війни склали близько 28 мільярдів гривень. За даними Херсонської ОВА, цьогоріч наявні можливості на утримання та ямковий ремонт доріг становлять 44 млн грн. При цьому необхідна сума на 2024 рік — 224 млн грн. У Запорізькій області утримання 382 км доріг в прифронтових районах обходиться у понад 400 млн грн, адже її неокупована територія – значно більша, ніж на Херсонщині.

Матеріал підготовлено ГО «Центр громадського моніторингу та контролю»