Нова технологія для відбудови: перший в Україні будинок за допомогою 3D-принтера звели в Ірпені

В Ірпені на Київщині для родини загиблого військового Ярослава Березова збудували будинок за допомогою 3D-принтера. Їхній дім зруйнували росіяни під час окупації у 2022 році. Нове житло для сім’ї захисника побудували за допомогою 3D-принтера від українського стартапу 3D UTU. Будинок площею 130 м² звели всього за 58 мотогодин — це приблизно дві доби роботи принтера. Проєкт реалізували завдяки ініціативі «Об’єднані заради допомоги» БФ «Обійми нації». До ініціативи долучилися понад 100 благодійників.

Історія родини Березових

До повномасштабного вторгнення Ярослав Березов працював водієм та підприємцем. Він власними силами збудував будинок, що знаходився в полі на околицях Ірпеня, неподалік від Бучі та Гостомеля. У ньому мешкав зі своєю дружиною та двома доньками.

«Наш будинок він побудував практично весь своїми руками, кожен піноблок. Геть до того, що він викопав сам фундамент», — каже Наталя Березова, дружина Ярослава Березова «Буса».

Перші дні повномасштабного вторгнення родина Березових зустріла вдома. У цей час Ярослав разом з дітьми перебував у погребі свого будинку та звідти корегував вогонь українських військових. Найстрашнішим для родини було 3 березня 2022-го. У той час з боку Михайлівки-Рубежівки росіяни проривалися на Ірпінь. Йшли колони танків, а біля будинку було чути запеклі бої.

«Почало десь близько стріляти, воно завжди було десь чути у Ворзелі, Гостомелі автоматні черги, но так близько ми ще не чули. Ми спустились на перший поверх подивитися, хто є, кого немає. Дзвоню мамі, кажу: тут стріляють, ви де всі? — Ну ми ж всі поїхали в магазин», — розповідає Ганна Березова, донька Ярослава Березова «Буса».

«Звоню Ярославу і кажу: Зай, їдь, бо діти плачуть. — Зараз я приїду, привезу дітей. — Коли він їхав сюди, назустріч вже рухалась колона», — веде далі Наталя Березова, дружина Ярослава Березова «Буса».

«Коли їхав папа, тут таке щось творилось, я вже думала, що не доїде. Почало стріляти десь аж по двору, було видно, як іскри летять. І ми всі в підвал, усі спустилися. Він ще виліз наверх, подивився, звідки колона, позвонив на Ірпінь хлопцям сказав, що їде колона», — каже Ганна Березова, донька Ярослава Березова “Буса”.

«Орки вмирали, кричали, і діти це все чули. Діти попрощалися вже з життям, вони казали потім: ми тільки думали, як ти це все переживеш, що ми всі зразу загинули», — пригадує Наталя Березова, дружина Ярослава Березова «Буса».

Наступного дня родина вирішила швидко покинути рідний дім та поїхати до бабусі в Ірпінь. Згодом будинок Березових, у якому родина встигла пожити всього два роки, був повністю зруйнований. Усе майно та спогади перетворилися на руїни та попіл. Ярослав вивіз свою сім’ю на Хмельниччину, після цього долучився до територіальної оборони Ірпеня.

«Ми переседіли, і коли виїжджали, я як зараз пам’ятаю той момент, ми проїжджали «Синергію», там де магазини «АТБ», «Фора», тут на виїзді, і тато каже: я цих русскіх, я буду йти воювати, я їх буду вбивати за те, що ми сиділи тут, за те, що нас чуть не вбили, я йду», — переповідає Аліна Березова, донька Ярослава Березова «Буса».

Пізніше чоловік вирушив на схід країни. Військовий загинув у боях за Бахмут у листопаді 2022 року. Йому було всього 35 років. Документальний фільм про Ярослава Березова з позивним «Бус» та спогади його дружини і доньок можна переглянути на медіа «Погляд».

Чому благодійники вирішили відбудувати будинок Березових

Після деокупації Київщини родина Березових повернулась до Ірпеня. Вони тіснилися у матері Наталі, бо відбудувати власне житло виявилось непросто. Їхній зруйнований будинок був «не оформлений» і за законодавством родина не могла оформити сертифікат за програмою «єВідновлення».

«Історія родини Березових непроста, оскільки будинок, який будував голова сімейства, пан Ярослав, будувався досить довго. Родина вже туди перейшла жити. Однак війна зруйнувала всі плани і довелося цій родині все починати спочатку. Справа в тому, що цей будинок будував пан Ярослав самостійно разом з родиною, але ще не встиг оформити, тому у родини не було документів на цей будинок», — пояснює Тамара Буренко, депутатка Ірпінської міської ради.

У 2023 році до Ірпінської міської ради звернулася благодійна організація «Обійми нації» з пропозицією реалізувати проєкт «Об’єднані заради допомоги». Його керівниця Інна Фурман з-поміж 30 сімей обрала саме Березових та запропонувала збудувати родині загиблого героя сучасний будинок за допомогою 3D-принтера.

«Я взагалі юристка за освітою, і для мене ключовим моментом стало те, що з-поміж усіх родин, які нам надали, саме ця сім’я не мала зареєстрованого права власності на будинок. Тобто у них був будинок, однак вони його не встигли зареєструвати. Усі інші родини хоча б мали майно, і офіційно, і відповідно вони мали можливість податися на відшкодування. Ця родина не мала права податися на відшкодування. Ну і звісно, коли я дізналася, що покійний Ярослав загинув під Бахмутом, тобто вони ще й залишилися без будівельника, тут взагалі без варіантів», — каже керівниця благодійного фонду «Обійми нації» Інна Фурман.

Від ідеї до завершення проєкту минуло майже півтори роки.

Перший в Україні дім за допомогою 3D-принтера

3D-будинок почали зводити на тому місці, де до війни мешкала родина Березових. Принтер для «будівництва» надала українська компанія 3D UTU, звели його в межах благодійного проєкту «Об’єднані заради допомоги».

«Принтер створили ми, українці. Перша розробка була у 2020-му році. Зараз ми друкували будинок другої генерації принтера. Що важливо сказати: принтер ми зробили настільки простий в експлуатації, що ним може управляти будь-хто. Чоловік, жінка, людина з інвалідністю, студент — немає значення. Потрібно пройти у нас навчання і тоді зможете управляти принтером», — наголошує керівниця благодійного фонду «Обійми нації» Інна Фурман.

Найбільша перевага будівництва 3D будинку — це швидкість. Житло площею 130 м² надрукували за 58 мотогодин.

«Звісно, якщо порівнювати із звичайним будівництвом, можливо, не дешевше буде, але однозначно швидше. І це, власне, перевага, на яку варто звернути увагу в момент такої великої потреби дуже великої кількості будинків, будівель. Це якраз той випадок, що можна забезпечити житлом дуже велику кількість родин», — вважає Тамара Буренко, депутатка Ірпінської міської ради.

Для зведення нового дому для родини Березових використали 72 тонни спеціальної цементно-піщаної суміші швидкого застигання. Принтер друкує одночасно інтер’єр та екстер’єр.

«Коли в нас напівготові стіни, зрозуміло, що ви знімаєте певну кількість технологічних процесів, які потрібно при класичному варіанті будівництва. Наприклад, ви кладете з цегли або газоблоку. Після цього вам потрібно зовнішню стіну укріпити, зробити декоративну штукатурку, або якийсь фасад, або ще щось. Те саме всередині будинку: вам потрібно або потинькувати, або гіпсокартоном обшити, потім пошпаклювати, потім пофарбувати. Іншими словами, дуже витратно і по часу, ну, і звісно, по коштах. Ми це все знімаємо, але найголовніша перевага — це те, що ми дуже швидко робимо і, найголовніше, у нас задіюється мінімальна кількість людей», — переконує керівниця благодійного фонду «Обійми нації» Інна Фурман.

До проєкту доєдналися програмісти, проєктанти, архітектори, конструктори, виробники будматеріалів, меблів, декору та побутової техніки — понад сотня благодійників. Орієнтовно вартість будівництва за 3D-технологією становить 700 доларів за метр квадратний. Родина Березових отримала новий будинок безоплатно.

«У нас всі, хто працювали в цьому проєкті, були на волонтерських засадах. Уявіть собі, скільки людей було задіяно, якщо вони там безкоштовно все робили. А партнери наші, 105 партнерів, вони абсолютно безкоштовно від себе надали певну продукцію. Дуже багато і великих, і маленьких бізнесів долучилися, які не були байдужими», — зазначає керівниця благодійного фонду «Обійми нації» Інна Фурман.

Про масштабування благодійного проєкту

Благодійний проєкт — зведення першого в Україні будинку за допомогою 3D принтера — успішно завершено. 18 липня 2024 року родина Березових отримала ключі від свого помешкання.

Благодійники переконують: це перший, але не останній будинок в Україні.

«З Божою допомогою ми будемо масштабувати. Ви можете «загуглити», побачите цифру зруйнованого індивідуального житла і зрозумієте, наскільки потрібна ця технологія і наша команда, в першу чергу усі юні генії, які створили цей продукт, принтер. Ми прописали софт, ми створили програму, яка адаптує звичайний проєкт під варіант нарізання під «слайсер». Програма називається «слайсер», вона адаптує звичайний архікадівський проєкт. Для того щоб ми, як українці, могли допомогти в першу чергу собі, українцям. Тому що у нас є в цьому велика потреба. Ну, і є можливість вже. До речі, компанія Henkel створила для нас суміш. Суміш застигає за 7 хвилин», — додає керівниця благодійного фонду «Обійми нації» Інна Фурман.

За словами депутатки Ірпінської міської ради Тамари Буренко, цей проєкт може стати основою для майбутнього будівництва приватних будинків в Україні.

«Масштабування такого проєкту можливе, і це обов’язково потрібно робити. Які є перепони? Перша, звичайно, найбільша перепона — це відсутність достатнього фінансування для великої кількості ось таких будинків. Потім ще одна перепона — потрібно оцю технологію ввести в масове будівництво будинків. Оця технологія має бути введена в ДБН. Власне, її треба вивести у такий тираж з тим, щоб будь-хто, хто захоче побудувати швидко будинок, мав можливість це зробити, і не потрібно було звертатись тільки до однієї компанії», — вважає Тамара Буренко, депутатка Ірпінської міської ради.

На думку міністра цифрової трансформації України Михайла Федорова, ця технологія також дає можливість зводити енергоефективні та більш екологічні будинки. Це робить її ще більш актуальною для України, що прагне до стійкого розвитку після війни.

Марія Марчук, Наталія Зіневич спеціально для «Вікна Відновлення»

Фото надані співрозмовницями