Громадськість має бути рівноправними учасниками відбудови: висновок експертного аналізу

Експерти громадської організації «Київський міський осередок Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа ОПОРА» в межах проєкту «Житло для життя: комплексні рішення для внутрішньо переміщених осіб» провели аналіз поточного стану законодавства у сфері відбудови житла, знищеного або пошкодженого внаслідок воєнної агресії російської федерації.

За результатами в матеріалі, створеному в межах медіамережі «Вікно Відновлення», вони виділили вісім «програмних» (які визначають принципи, умови та порядок відновлення знищеного або пошкодженого житла) нормативно-правових процедур (програм, напрямків), за якими може здійснюватися відбудова/відновлення знищеного або пошкодженого житла.

Серед них лише частина, що прямо чи опосередковано орієнтована на «базовий» Закон України від 23.02.2023 № 2923-IX, є більш-менш узгодженою. Інші програми за своїм змістом є скоріше конкуруючими з цією першою групою, аніж взаємодоповнювальними, йдеться в аналітичному матеріалі.

Крім того, регулювання відновлення/ремонту знищеного/пошкодженого житла чи виплати компенсації за нього відбувається переважно на рівні підзаконних актів, без належних гарантій на рівні законів (у тому числі в частині фінансування), часто «в ручному режимі», що, зазначають експерти, створює ризики корупційних зловживань.

Ключові меседжі для влади такі:

Процедури відбудови (ремонту) знищеного і пошкодженого житла повинні бути максимально прозорими та зрозумілими для громадян, бути внутрішньо узгодженими та не допускати різнотлумачень.

Поки що ці вимоги не виконуються, попри численні зміни та вдосконалення відповідних нормативно-правових актів.

Що потрібно зробити:

1. Зупинити «інфляцію постанов»

Враховуючи наявну надмірну кількість програм державної допомоги, врегульованих майже виключно на підзаконному рівні, необхідним видається утриматися від розробки і прийняття на підзаконному рівні нових програм і механізмів поза рамками вже наявних. Також треба вдосконалити наявні механізми.

2. Привести всі підзаконні акти до єдиної законодавчої рамки.

Основні умови та правила надання компенсації/допомоги повинні бути викладені в законі, а не делегуватися на рівень підзаконних актів.

3. Стимулювати психологію власників, а не утриманців

Організаційні, фінансові та медійні зусилля Уряду повинні бути спрямовані на стимулювання громадян лишатися власниками житла (ремонтувати, відбудовувати, придбавати нове), а не фізично і психологічно «зачинятися» в «гетто» тимчасових місць проживання. Громадськість має бути рівноправними учасниками відбудови. Участь власників/співвласників у процесі відновлення їх будинків сприятиме пришвидшенню процесу відновлення, підвищенню його якості, а також розвитку системи ефективного управління житловим фондом.

Аналітичний матеріал в повному обсязі читайте за посиланням.