Собаки, які відновлюють віру в життя: історія каністерапії з Лілу та Дорі

Коли пережите важко вимовити вголос, допомагають ті, хто не говорить зовсім. Каністерапія – метод емоційної підтримки за участі спеціально підготовлених собак – стає важливим ресурсом для дітей і дорослих, які пройшли крізь травматичні події.

Про вплив такої терапії «Вікно Відновлення» поговорило з Ельвірою Поповою, каністерапевткою та господаркою Лілу та Дорі – собак, які допомагають у відновленні довіри, спокою та радості до життя.

Про каністерапевтку та її собак – Лілу і Дорі

Ліла – собака породи шелті. Її шерсть має сріблясто-сірий фон з чорними плямами, а також у Ліли різний колір очей – одне око каре, а інше блакитне.

У річному віці дівчинку викупили з розплідника на Київщині. Тварина була не соціалізована, дуже налякана і боялася усього, що її оточувало, розповіла Ельвіра Попова.

«Через півроку, як я взяла Лілушу, ми вже брали участь у змаганнях з «танців з собаками». Це такий кінологічний спорт. І також у «Rally Obedience» (собачий вид спорту, заснований на слухняності – ред.). Вона у мене спортивна собачка. Але все ж залишається закладена природою нервова система і перший рік неправильного виховування собаки. Тому вона хоч вже не така боягузлива, але обережна», – розповіла жінка.

Дорі ж вулична собака. Її вагітною знайшли на полі у Київській області. Згодом вона стала мамою 10 цуценят, для яких знайшли господарів, а сама Дорі потрапила до Полтави.

«Дорі дуже спокійна, дуже врівноважена, смілива», – зазначила господарка.

Із собаками Ельвіра Попова працює не вперше. Каністерапією вона займається з 2013-го року. Окрім бажання для цього слід мати ще й відповідну освіту – кінологічну і спеціальну (медичну, педагогічну або психологічну).

Водночас собака повинна пройти базовий курс послуху, а також підготовку. Зокрема Дорі була у тренувальному таборі у Чернівцях. Вона склала спеціальне тестування та отримала офіційне підтвердження про придатність до каністерапії. А з Лілу їздили до тренувального табору у Польщі, однак вона тест не склала.

«Вона злякалася, і тест зупинили, але нам дали поради, в якому форматі вона може працювати. Це мають бути знайомі для неї умови, тобто їй треба познайомитися з територією. І найкраще вона працює індивідуально. Я ще й логопед-дефектолог, і на заняттях, де в мене одна дитина у спеціальному кабінеті для каністерації, Лілу незамінна, вона дуже гарно працює. Тому що там їй все знайоме і вона почувається добре», – сказала каністерапевтка.

Як працює каністерапія

Уже втретє Ельвіра Попова, Дорі та Ліла приходять до Центру підтримки переселенців з міста Маріуполь «ЯМаріуполь» у Полтаві. Тут вони раз на тиждень проводять зустрічі для дітей та людей віком від 60 років.

«Те, що з людиною відбувається на піку яскравої емоції, добре запам’ятовується. Яскрава емоція може бути погана або гарна. Діти з Маріуполя пережили бомбардування, підвали, евакуацію, загибель рідних. У них було багато яскравих негативних емоцій. Тому під час роботи з ними треба викликати позитивні емоції, які поступово витіснятимуть негативні. Щоб потім дитина малювала собак, згадуючи про них, а не бомбардування», – пояснила фахівчиня.

Так працюють під час візитів – одного із видів каністерапії. Окрім них існують навчання з собакою та терапія.

«Наприклад, коли я працюю з дітьми як логопед, ми викладаємо смугу перешкод, і собака має стрибати через бар’єри, ставити лапки, обходити перешкоди, виконувати команди. Але команду їй має дати дитина – а діти, з якими я займаюся, часто не розмовляють. І ми це відпрацьовуємо: або ти намагаєшся говорити, промовляєш команду – і тоді собачка її виконує, або ж ні – і тварина нічого не робить», – зазначила Ельвіра Попова.

Відновлення військових

Фахівчиня разом зі своїми собаками також відвідує військових, які перебувають на лікуванні. Методика роботи з ними також залежить від мети. Тому це можуть бути візити, навчання або ж терапія.

«Якщо це навчання з собаками, то військових можна підключати до дресирування собаки. Я їм показую певні прийоми, і ми вчимося дресирувати тварин. Вони занурюються  у процес, відволікаються від теми війни, отримують позитивні яскраві емоції і думають про інше», – розповіла спеціалістка.

Такі заняття допомагають і фізичній реабілітації.

«Реабілітолог каже, що у людини погано працює рука. Ми підбираємо вправи, до прикладу, погодувати або порозчісувати собак, щоб саме ця рука була задіяна. Якщо треба вчитися ходити на протезах, ми ставимо смугу перешкод, щоб провести собаку на повідку», – додала вона.

За словами Ельвіри Попової, під час каністерапії чоловіки, зокрема військові, «втрачають пильність» і не розуміють, що із ними проводять терапевтичну роботу.

«У нас є вправа під назвою «Вигуляй собаку». Я кажу: «Ось вам аркуш із назвами почуттів – злість, радість, образа та інші. Ваше завдання – вигуляти собачку, а собачка – це ручка. Як вона гуляє? Обнюхує всі кущики. Тобто ви не пропускаєте жодного слова, ведете ручку так, щоб торкнутися кожного з них». Насправді в цей момент вони читають, згадують, які емоції існують. А коли потім просимо назвати свій стан, їм уже легше – бо вони щойно пригадали, як називаються почуття», – зазначила жінка.

Вплив на собак

У каністерапії важливо дбати не лише про людей, а й про самих собак. Їх ніхто не змушує працювати – головне, щоб тварина почувалася спокійно й комфортно, зазначила спеціалістка. Перед заняттям собака має освоїтися. І тільки коли вона готова – починається робота.

Якщо треба щось показати на відстані – це робить Лілу. А якщо дітям важливо торкатися, гладити, чи обіймати собачку – це вже завдання для Дорі.