Інвестиційний фонд відбудови: за яких умов він стане історією успіху України

Угода про Американсько-український інвестиційний фонд відбудови набуде чинності вже 23 травня, але далеко не всім ще зрозуміло, яку користь і за яких умов від його появи можуть отримати українці. Експерти розповіли «Вікну Відновлення», які перемоги і які ризики містить укладення угоди про корисні копалини та створення інвестиційного фонду відбудови.

Які документи вже підписали Україна зі США

Рух до запуску роботи Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови триває. На цей момент угода про створення фонду схвалена Кабінетом Міністрів, ратифікована Верховною Радою та підписана президентом України. Наша влада виконала свою частину роботи і передала в особі віцепрем’єрки Юлії Свириденко минулого тижня відповідну ноту Тимчасовій повіреній у справах США в Україні Джулі Девіс.

Про основі тези угоди та оголошені урядом принципи роботи фонду «Вікно Відновлення» писало тут.

Також медіа повідомили, що Україна підписала дві комерційні угоди з Міжнародною фінансовою корпорацією розвитку США (DFC). Це угода про обмежене партнерство й угода про Limited Liability Company — товариство з обмеженою відповідальністю, яке стане генеральним партнером в Інвестиційному фонді відбудови.

Від України ці документи підписав директор Агенції з питань підтримки державно-приватного партнерства (ДПП) при Міністерстві економіки України Ніко Гачечиладзе, повідомив Forbes з посиланням на Мінекономіки.

Водночас на запит «Вікна Відновлення» щодо деталей угод зі США у Міністерстві економіки перший заступник міністра Олексій Соболев відповів, що статтею ІІ Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови передбачається укладення додаткової угоди між Корпорацією США з фінансування міжнародного розвитку та Агенцією з питань підтримки державно-приватного партнерства. Запит передали на розгляд Агенції ДПП, тож чекаємо на відповідь.

Договори, про які вже зазначили медіа, набувають чинності разом із основною угодою — 23 травня цього року, тобто на 10-й день після опублікування закону про її ратифікацію.

Що це означає і чому треба тішитись, а від чого непокоїтись, «Вікну Відновлення» розповіли Віталій Филенко, голова Ради ГО «НОВА Енергія», експерт національного секретаріату Ініціативи прозорості видобувних галузей (ІПВГ), та Георгій Попов, аналітик Національної асоціації добувної промисловості України.

Чому варто радіти

Угода про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови ― це дуже гарна можливість, адже наявність таких фондів притаманна для всіх країн, багатих природними ресурсами, каже Віталій Филенко, голова Ради ГО «НОВА Енергія», експерт національного секретаріату ІПВГ. 

Такі організації називають фондом наступних поколінь, фондом добробуту, револьверним фондом тощо, пояснює експерт. Уже 20-40 років країни, які видобувають корисні копалини, мають такі фонди. Туди йде певний відсоток від прибутків, чи від ренти, чи роялті, податків, які збираються за використання надр.

«У той час, коли надра стають біднішими і дешевшими, на поверхні створюється додана вартість, інвестуються кошти. Наприклад, у Норвегії по суті вся країна живе за рахунок прибутків від цього фонду і не залежить від того, яка ситуація з видобутком газу в шельфах. Тобто це дуже класний інструмент», — переконаний Віталій Филенко.

Він наголошує, що Україні дуже бракувало такого фонду. 

«Багато експертів тривалий час говорили, що подібний фонд має бути створений, але, на жаль, через те, що сфера надрокористування завжди була годівничкою для корумпованих чиновників, нікому це було не цікаво. Всі хотіли створювати такий «фонд майбутніх поколінь» для своїх нащадків, а не для українського народу», — вважає експерт.

Георгій Попов, аналітик Національної асоціації добувної промисловості України, каже, що їхнє об’єднання, яке виступає за впровадження найкращих західних інвестиційних стандартів, сприйняло інформацію про майбутнє партнерство з великим зацікавленням.

«Як бізнес-асоціація ми підтримуємо будь-які заходи з налагодження і поступової інтеграції в західні практики, адже це може вирішити цілу низку структурних проблем української геологічної і добувної галузей. І це не тільки залучення капіталу, а й встановлення бізнес-етики і supply chain (управління ланцюжками постачань)», — зазначає Георгій Попов. 

Водночас динаміка і тональність, у якій тривали перемовини щодо угоди про корисні копалини, свідчили про те, що йдеться здебільшого не про конкретні фінансові кроки та зобов’язання, а про політичний тиск на наш уряд щодо підписання будь-якої угоди, вигідної медійно дипломатично нинішньому президенту США. 

«В принципі, нотки цього залишилися в фінальній версії угоди. Проте ми, як асоціація, можемо зазначити, що фінальна версія угоди, яка побачила світ після розмови Зеленського та Трампа в Овальному кабінеті, великих політичних хвилювань, є перемогою України. Ми бачимо доволі нейтральну угоду, яка передбачає створення фонду, операційну інвестиційну роботу якого будуть забезпечувати надходження з продажу ліцензій, тобто спецдозволів на видобуток корисних копалин і 50% ренти з них», — каже аналітик Національної асоціації добувної промисловості України.

Дональд Трамп у своїй риториці наполегливо робив акцент саме на рідкоземельних елементах, проте в асоціації, враховуючи геологічну базу, розвідані запаси України, розуміли, додає Георгій Попов, що мова має йти про ширшу групу елементів — рідкісні метали (критичні мінерали), включати зокрема й запаси титану та літію. Ці метали важливі для військово-промислового комплексу, особливо титан. Україна володіє 20% світових розвіданих запасів ільменітових та титанових руд, а також потенційно найбільшими європейським родовищами літію, попри складнощі з розробкою.

Тобто поява такого фонду — це позитив. Але в експертів є і низка застережень, бо існують великі ризики. 

Ризик непрозорості 

Віталій Филенко зазначає: «Головний ризик, що це може стати черговою годівничкою, але вже не тільки для українських чиновників чи зацікавлених сторін, а для ширшого кола міжнародних бізнесменів». 

В Україні дуже сильне антикорупційне законодавство, відзначає експерт: 

«Щороку стає більш ризикованим красти з бюджету. Тому всі намагаються знайти інструменти, як розпорошити кошти державного бюджету ще до того, як вони дійдуть туди, де легко буде відслідковувати оці зловживання, маніпуляції і надмірну, неправомірну вигоду. Це розуміють як в Україні, так і міжнародні партнери».

Тому Віталій Филенко вбачає плюс у тому, що управлятися фонд буде 50 на 50% українськими і закордонними експертами. Міжнародні партнери також хочуть бути впевнені, що ці інвестиції будуть розподілятися належним чином, а не йтимуть комусь у фонд його політичної агітації, наприклад.

Голова ради ГО «НОВА Енергія», експерт національного секретаріату Ініціативи прозорості видобувних галузей одразу говорить і про жирний мінус: «Україна є учасницею Ініціативи прозорості видобувних галузей (ІПВГ, англ. — EITI), але структура, передбачена цією угодою, відразу робить весь цей фонд закритим і не дає можливості Ініціативі прозорості дістатися до тих фінансів і звітів, зробити їх відкритими для того, щоб відповідні контролюючі органи могли притягнути до відповідальності за неналежне використання ресурсів цього фонду».

Віталій Филенко пояснює: уряд підписав угоду зі США, а дві інші угоди вже мають комерційний характер, їх уклали Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства, створена Мінекономіки зі статутним фондом 0 грн, і міжнародна Міжнародна фінансова корпорація розвитку (DFC), яка представляє інтереси США.

«На цьому етапі роль уряду і парламенту закінчується. Далі будуть встановлюватися вже суто комерційні відносини між цією Агенцією і американською стороною. По суті, це загальна декларація для того, щоб виключити уряд і парламент з питань подальшого управління цим фондом і визначення решти деталей, як і що буде відбуватися», — вважає Віталій Филенко.

На думку голови ради ГО «НОВА Енергія», ця трирівнева система не дасть можливості нікому: ні депутатам, ні уряду, ні громадськості, ні Рахунковій палаті — перевірити, що ж насправді відбувається і куди йдуть ці кошти. 

«З нашого боку можна було б сказати, що є надія на прозорість американської сторони, але за свою попередню каденцію Дональд Трамп вивів США з ІПВГ, яка вимагала від США розкривати умови контрактів на території інших країн: у що, скільки інвестують, які надприбутки отримують, куди витрачаються ці кошти, скільки платять за це урядам країн, де працюють компанії, зареєстровані у США. Тому сподіватися, що буде політична воля з боку США, мабуть, не варто», — продовжує експерт.

Чи буде політична воля в Україні боротися за прозорість з підприємцями, які звикли працювати, не розкриваючи інформацію? Віталій Филенко сумнівається, що це вдасться. Але наразі підписана угода є гарним інструментом для продовження переговорів і співпраці.

Ризик нефункціональності

«Маємо іншу проблему — наскільки цей фонд буде функціональним. Бо сума, яка буде туди надходити, не буде завеликою», — вважає Георгій Попов, аналітик Національної асоціації добувної промисловості України.

За підрахунками Георгія, за 2024 рік Україна, з доволі серйозною потужною добувною промисловістю, найбільшими родовищами залізної, титанової руди, запасами нафти, газу, вугілля, отримала в державний бюджет ренти на 1 млрд 136 млн доларів. У загальній структурі податкових надходжень України — це менше 2%.

Загалом сила видобувного сектору України — це гарантовані фіксовані валютні надходження. Водночас цей бізнес складний і не дає надприбутків відразу. В середньому окупність проєкту майнінгу в світі становить від п’яти до 15 років. Крім того, тут можливі серйозні цінові коливання. По багатьох з мінералів немає ринкового бенчмарку.

Тобто ринок закритий, і будь-яка інвестиція потребує серйозних попередніх зусиль, зазначає аналітик. 

Якби фонд наповнювався з працюючих великих родовищ, то це було б 500 млн доларів — за великим рахунком не дуже суттєва сума. Але ж угода передбачає надходження від нових родовищ. І плюс важливий фактор — американський внесок буде перераховувати ціну військової допомоги для нашої країни.

Добувна галузь очікувала, що угода передбачатиме певні зобов’язання Сполучених Штатів щодо геологорозвідки, бо наразі українська геологорозвідувальна галузь хронічно недофінансована. Є великі проблеми з тим, щоб залучати приватні розвідувальні компанії до розробки нових родовищ, зазначає Георгій Попов. Але цього в угоді немає.

Тим часом в Україні банк спецдозволів закінчується, а дані геологічної розвідки ще радянські. Нині розвідка потребує нових підходів, в тому числі із застосуванням штучного інтелекту, нових методів буріння.

Чи знаємо ми, що насправді пропонуємо? 

З боку української держави треба внести ясність щодо того, що ми реально будемо пропонувати Сполученим Штатам Америки, вважає Георгій Попов.

На жаль, за останні п’ять років в Україні був випадок, коли компанія отримала зовсім не те, що очікувала від родовища золота в Дніпропетровській області. 

Щоб цього уникнути, треба провести серйозну підготовчу передаукціонну роботу.

«Її мають провести не просто уряд в цілому, а Державна служба геології та надр та підпорядковані їй відомства, Міністерство довкілля. Наша асоціація, своєю чергою, як місток між бізнесом і державою, маючи штат відомих спеціалістів, готові допомогти», — каже аналітик Національної асоціації добувної промисловості України.

Що це означає для українського бізнесу

Ця угода передбачає лише забирання з бюджету частини платежів за видобуток/надрокористування і перенаправлення їх до інвестиційного фонду. Тобто наші видобувні компанії як працювали, так і працюватимуть, пояснює Віталій Филенко. Але нові угоди в галузі видобутку вже наповнюватимуть цей фонд, тому багато компаній уже зараз готуються до укладання нових угод. 

«Адже є дуже гарний інструмент, яким користуються компанії: маючи чинні спеціальні дозволи, вони можуть змінити їх статус і перевести на угоди про розподіл продукції (УРП), тобто спеціальних договорів, на які не поширюється дія «загального» податкового та екологічного законодавства України, а всі платежі, інвестиції і так далі визначаються окремим документом. Замість 29% ренти за видобуток газу, наприклад, тоді компанії сплачують (2% для нафти, конденсату та 1,25% для природного газу) і строк дії дозволів можна подовжити до 50 років, а не 10-20 як зараз», — пояснює голова ради ГО «НОВА Енергія».

Він припускає, що багато компаній, особливо з державною часткою, спробують свої ліцензії, які називають сплячими чи недостатньо розробленими, переводити в статус УРП. Можливо, на якісь угоди залучать партнерів, але знову ж таки будуть змінювати цей статус для того, щоб показати можливість України наповнювати цей фонд хоча б чимось, каже він.

«Водночас ми розуміємо, що кошти не доходитимуть до державного бюджету, а розподілятимуться на “підрядах”», — скептично налаштований експерт.

Ще одне застереження — від Георгія Попова: кошти, які раніше йшли до місцевих бюджетів і були аргументом видобувного бізнесу на локальному рівні, від розробки нових родовищ ітимуть уже до фонду. 

Видобувний бізнес сприймають переважно як соціально не відповідальний, екологічно забруднювальний, пояснює аналітик. Тому бізнес завжди використовував аргумент для громади, що кошти підуть у місцевий бюджет і мешканці матимуть робочі місця, покращення соціальної інфраструктури, інші програми підтримки. Як видається нині, оцей бенефіт для місцевих бюджетів тепер відпадає.

«Велике питання тепер, як держава мотивуватиме бізнес іти на аукціон з розробки нового родовища, вкладати великі гроші, іти на геологічний і бізнесовий ризики», — зазначає Георгій Попов.

Також аналітик звертає увагу, що частина перспективних родовищ перебуває на окупованих територіях. Частиною подальшої бізнесової розмови може стати низка підсанкційних підприємств, це варто брати до уваги.

Хто працюватиме у фонді?

Експертів непокоїть рівень представленості української сторони у фонді. 

«Головне питання — це компетенція», — каже Георгій Попов.

Як ми вже зазначили, з боку України комерційні угоди підписав очільник Агенції з питань підтримки державно-приватного партнерства при Мінекономіки 

За словами Георгія Попова, ця структура — фактично результат експерименту уряду Олексія Гончарука 2019-му року, вона не має відомого трек-рекорду.

«У жодному разі не хочу бути занадто критичним до них, але ми кажемо про довгострокові велико капіталізовані конкурентні інвестиції, на яких працюють великі інвестиційні компанії. До слова, в нашій асоціації також є інвестиційний комітет, і його очільник має непоганий портфель проєктів», — додає аналітик Національної асоціації добувної промисловості України.

За словами Віталія Филенка, дані публічних реєстрів свідчать, що Агенцію з питань підтримки державно-приватного партнерств очолює керівник первинної профспілкової організації Мінекономіки.

Асоціація добувної промисловості мала зустріч з партнером у фонді з боку США — з Ентоні Поллаком, радником з інвестицій Корпорації фінансування розвитку США (DFC). 

DFC, заснована у 2019 році, є американською урядовою установою, що співпрацює з приватним сектором для фінансування проєктів розвитку в країнах з економікою, що розвивається. Її діяльність охоплює стратегічні сектори, включаючи видобуток критично важливих мінералів, розвиток сучасної інфраструктури та передові технології, розповідають в Асоціації.

Під час зустрічі Ентоні Поллак зазначив: «DFC прагне співпрацювати з Україною для розкриття величезного потенціалу її критично важливих мінеральних ресурсів та розвитку інфраструктури. Ми розглядаємо цю співпрацю не лише як значну інвестиційну можливість, але й як життєво важливий крок у зміцненні економічної стійкості України та глобальних ланцюгів постачання».

Водночас є припущення, що ця структура серйозно політизована.

Що дає підстави для оптимізму

В підписаній угоді є пункт про те, що вона не може суперечити євроінтеграційним процесам в Україні.

Обидва співрозмовники «Вікна Відновлення» акцентують увагу на цьому аспекті й оцінюють його схвально. 

За словами Віталія Филенка, це вселяє надію, що для угоди діятиме європейське антикорупційне законодавство про розкриття звітності фінансової компанії. Це дасть змогу отримувати інформацію про те, як працює фонд і що в ньому відбувається. 

Якщо дійсно почнуться інвестиції в нове надрокористування, то бізнес, який вже діє в Україні, зможе надавати послуги ― сервісні, експлуатаційні, навчання, підряди тощо. Тобто бізнеси отримають вікно можливостей для розвитку, каже Віталій Филенко:

«І тут питання, чи міжнародні компанії навчать їх працювати по-іншому, чи місцеві бізнеси навчать міжнародні компанії працювати так, як їх змушували працювати в Україні, за системою відкатів, хабарів і так далі. Бізнес гратиме за тими правилами, які йому встановлює держава». 

Цей фонд ― ще одне джерело, з якого можна використовувати кошти на відновлення. 

Ми отримуємо можливість захиститися від політичного популізму, вважає Віталій Филенко: «Тому що зараз кошти від надрокористування йдуть у загальний фонд бюджету і розмиваються, зокрема і на політичне загравання з населенням для підтримки політичного іміджу у вигляді «соціальних плюшок», «тисячі від Зеленського» тощо. Коли ж це буде окремий фонд з чітко визначеним напрямком інвестицій в те, що допомагатиме відновити промисловість України, звичайно, це буде величезний плюс».

Георгій Попов нагадує: українська добувна галузь в найкращі роки ― це 400+ тисяч робочих місць, це перше або друге місце в структурі валютної виручки експорту в Україні.

«Тому перспективи великі, особливо для таких міст, як Кривий Ріг, наприклад, тому що компанія Black Iron, яка розробляє проєкт Шиманівського родовища, який триває з середини 2000-х років, підтримала підписання угоди, а також для марганцевих родовищ у прифронтовій зоні (міст Нікополь, Марганець)», ― каже Георгій Попов.

По-друге, робота фонду може стати бустером і гарантом нашої платоспроможності, тому що Україна є закредитованою державою, яка має врешті-решт повертати борги і ставати надійним партнером.

По-третє, це перспективи нашої більшої вбудованості у military supply chain, ланцюги постачань військово-промислового комплексу. Графіт, літій, берилій, неодимові магніти та багато інших елементів потрібні для виготовлення техніки й обладнання, яке стоїть на озброєнні зокрема і Збройних сил України.

Георгій Попов також додає, що свою роль може зіграти й український євроінтеграційний курс та те, що Європа розпочинає процес до розбудови власної інфраструктури штучного інтелекту, обробки даних, оборонної промисловості. Україна з її логістичними, інтелектуальними можливостями може стати джерелом інтересу інвесторів.

Навіть попри обстріли та складну енергетичну ситуацію, в нас залишаються можливості для вторинної переробки, виробництва товарів з високою доданою вартістю, і це теж суттєво підвищуватиме і наш економічний рівень, і статус на міжнародній арені, зазначає аналітик. 

Отже, ризиків для майбутньої роботи американсько-українського інвестиційного фонду відбудови вистачає. Але й шанси для розвитку та відновлення України немалі.